Кохання за п?дписом|J.H.|

16

- Місіс Хосслер, до вас приїхав Містер Хакер. Це один з наших інвесторів. - люб'язно сказала вона.

- Добре, хай заходить, міс..

- Можете звати мене Анна. - після цих слів вона вийшла. Відразу в кабінет увійшов чоловік середніх віків. Волосся вже злегка посивіло. А тіло прагнула абонементу в спортзал.

- Добрий ранок, місіс та містер Хосслер. - ми привітались. - Я Нейт Хакер. - я навіть не відразу його впізнала. - Мені дуже приємно знову тебе бачити, Мелані. Останній раз бачив, коли було тобі років чотирнадцять.

- Мені теж приємно. - чесно кажучи, дуже, він був приємною людиною. Ми завжди грали разом з його сином. - Як там Коул? - взагалі, Коул - це його друге ім'я, першим є Вінні, але називати один одного другим ім'ям було нашою фішкою. Я назавжди для нього залишилась Лоран.

- Чудово! Вчора приводив чергову дівчину на знайомство. - я усміхнулась. Коул завжди отримував багато уваги від жіночого роду. - А ти як? Ще дітей не плануєте?

- Які діти, ми ще прожити не встигли. - відповів Джей і я була згодна з ним.

- Ну, це вже ваше рішення. Так, чому я прийшов? От стара голова, вже все забуваю. - ми засміялись. - Ой, згадав. Треба декілька документів підписати. - чоловік дістав папери і я їх підписала.

***

Сьогоднішній день був таким жахливим, що під кінець мої нерви рятували тільки заспокійливі. Стільки неповаги за один день я не відчувала ніколи.

- Мел, таке буває, це всього лиш перший день. - заспокоював мене Джей.

- Підемо іншим шляхом. - я навіть не помітила, що сказала це вголос.

- Ти мене лякаєш.

Випивши в додачу ще зеленого чаю, я лягла спати, думаючи про завтрашній день.

***

- Якого біса ці документи досі не на моєму столі? Вам робити нічого? Сидите каву п'єте, а працювати мені за вас? - я кричала на кожного з працівників, сподіваючись, що це допоможе, але великого результату не бачила, тому вирішила спробувати піти першим шляхом, але трохи довше.

- Місіс Хосслер, у Вас все добре? - з ввічливостю запитала Анна.

- Так, чому ти думаєш, що все погано?

- Ви то зриваєтесь на всіх, то спокійно говорите. Щось сталось?

- Я просто не знаю що зробити, щоб вони почали мене поважати.

- Місіс, треба мати трохи терпіння. Зрозумійте, багато років в компанії директором був тільки Ваш батько. Тим паче, Ви одружені на синові головного ворога. Це робить людей невпевненими щодо Вас. Їм треба час, щоб побачити, що Ви, зможете правильно потурбуватися про компанію. За один день це не зробиться. - вона була права. Я дуже поспішила.

- Дякую, Анно, я щось з цим хвилюванням наче з глузду з'їхала.

- Все добре, з ким не буває.

Надалі дні проходили все краще і краще. Я чудово справлялась з своєю роботою, а працівники по трохи мене починали розуміти. За місяць ми вже працювали злагоджено і мали комфортну атмосферу.