Не кричатиме більше вона уві сні
Не малюватиме більше по стелі
І набриднуть їй всі до одної пісні
Мов застрягла одна у пустелі
Не подивиться більше ні разу у бік
Бо він збоку стояв раніше...
І простигне за ним давно уже слід
Та й вона не згадатиме більше..
І не скаже ні слова вона мов зніміла
Та й немає потреби в словах..
Свої руки в огні вона б швидко зігріла
Лиш тепло вона бачить у нього в руках
Не залишиться більше ні разу сама
Бо з'являється він, ніби мара
Не потрібні їй більше застиглі слова
Бо слова - найстрашнішая кара.
