Суверен?

Я небіжчик. Пожертвувати собою заради інших це нормально. Людина лише частина одного великого колективного розуму землян двадцять четвертого століття.

Вже відлетівши від Землі я відчув, ні вірніше перестав відчути інших й залишився в локальній мережі зі своєю командою. Нас було півтори тисячі особин, клітинок одного організму, але як це порівняти з двадцятьма мільярдами в сонячній системі, яких я більше не зміг чути в павутині думок. Ми майже не розмовляємо. Слова давно анахронізм. Все можна передавати відразу образами, відчуттями, емоціями просто на пряму від мозку до мозку. Певна незалежність від інших в нас ще залишилася, але ми занадто сплетені в єдине.

Я був важливим членом команди. Лінгвіст. Все-таки примітивні створіння мають ще спілкуватися на системі знаків прив’язаній до фонетики.

По іншому бути не може, адже кожна свідомість унікальна. Відбиття об’єктивного світу в ній теж неповторне. Колір, звук, дотик і навіть біль з насолодою для суверенної свідомості є чимось своїм, зовсім іншим, як відбиток пальців на руках. Мозок як чистий листок на який падають електричні сигнали, утворюючи з’єднання нейронів схожих на сніжинки, кожна з них по своєму особлива. Тому спілкуватися думками може тільки високорозвинута цивілізація де є стандартизація нейронах зв’язків. Цим ми одинакові між собою.

Проте не всі погодилися бути такими. Багато людей захотіли залишитися суверенними. Ні вони не вступили в конфлікт просто подалися шукати долі до інших зірок. Це було задовго до загальної синхронізації людства.

Не можна летіти в безмежній космос, доки не вирішені проблеми на власній планеті. Нести суперечності та варварство в безкрайній всесвіт є безвідповідально. Здається ми завжди знали цю прописну істину буття. В цьому була їхня помилка.

Наша ж помилка була в іншому. Ставши єдиним ми гостро відчули самотність та найжахливіший вид болю. Нудьгу.

Так пізнавши самих себе й давши відповідь на головні питання існування ми не стали щасливими, й це нещастя кликало нас шукати суверенних свідомостей.

В холодному космосі немає боїв, але є більш страшніші катастрофи з якими не можемо справитися навіть ми – колективний розум, що вже говорити про примітивні цивілізації. Мені зосталося згадувати, те що залишилося в мережі. Основні постулати й надіятися на порятунок від корабля суверени.