Серце Вартового

— В будинку Грегорі... Це був ти? — запитала я, порушивши напружене мовчання.

У свідомості майнув спогад про темну кімнату в будинку наставника. Закляклі кінцівки після триденної коми. Легкий доторк до руки, чиє тепло пробудило від сну після того, як спустошений Лаури Блек прострелив мені плече в лісі.

Нокс зупинився посеред коридору. Питання явно застало його зненацька. Широкі плечі хлопця різко напружилися, та через секунду знову розслабилися, і він обернувся з чарівною усмішкою, що вже безмежно дратувала.

— А ви гостювали у Грегорі? Впевнений, його нора не славиться привітністю. Я про це ні сном, ні духом, — запевнив він. Брехун.

Я була більш ніж впевнена, що вони знали про місце нашого перебування. Ми рушили далі по коридору.

— Як так сталося, що Аманда не впізнала тебе?

— Весела була історія, знаєш. Поки дев'ятнадцяте покоління розважалося в її школі етикету, я помирав від холери в Центрі Управління. За минулі двісті років рада старійшин збиралася, може, рази чотири, і нас на зібрання не запрошували. Особисто ми зустрічалися тільки раз.

А я ще жалілася на те, що рада старійшин жодного разу не відвідала нове покоління.

— Якщо тоді ви ще не знали, чия я донька, з якою метою тебе відправили в табір?

Нокс тяжко зітхнув і відчинив останні двері зліва.

— По-перше, мені в будь-якому разі треба було зібрати про вас інформацію, ви ж нове покоління. Нові кандидати. — Він ліниво розтягував слова, за що його хотілося гарненько тріснути. — По-друге, король єдиний, хто особисто знав попередню Восьму, тож йому хотілося знати, що собою являєш ти.

Він зробив особливий нахил на слові ти і пропустив мене вперед. Від помпезності кімнати у мене перехопило подих.

Приміщення було великецьким, з високою стелею, з котрої звисали дві розкішні кришталеві люстри. Стіни вкривали світло-рожеві шпалери з флористичними візерунками, на кутах вкриті ліпниною неймовірно тонкої роботи. Велике двоспальне ліжко з різьбленим позолоченим узголів'ям займало більшу частину кімнати, як більшу його частину займали маленькі декоративні подушки різноманітних кольорів. Три високих французьких вікна ховалися за блідо-рожевим, майже білим тюлем. На невеличких тумбах, що їх підтримували елегатні плетені ніжки, розміщених з боків від ліжка, стояли скляні вази з квітковими композиціями.