Без цукру

9.

Едуарда вже близько тижня мучило сумління. Він старанно провів розслідування і мав прекрасні докази зради Адріана, проте його замовник помер. Дуже незручне становище. "Всеволод надто багато мені заплатив. Не можна просто так сидіти. Результати я завжди вчасно показував своїм замовникам, а зараз... Піти до Меланії? Вона мені не дуже подобається, хоча останнім часом на неї впало дійсно забагато всього. Ну от і що робити? Чому ж я не пішов до нього швидше? От чорт, не люблю такі ускладнення", - розмірковував хлопець, старанно жуючи ручку і похитуючись на своєму робочому кріслі.

- Вся стрічка новин у фотках Меланії, - сумно зітхнув Свят, гортаючи телефон. – Два похорони за тиждень у 22 роки. Не знаю, як вона все це витримує. Я б, мабуть, не зміг.

- У неї точно є помічники, - думаючи про своє, пробурмотів Ед.

- Деколи ти надто безжальний, - буркнув його помічник. – Ховати рідних людей дуже тяжко морально... Та ще й коли між смертями невеликий проміжок. І наявність помічників нічого не полегшить.

- А наявність грошей полегшить.

- Чувак, та що з тобою? – Свят нахмурив брови. – Люди померли, її найрідніші люди. Ніякі гроші їх до життя не повернуть.

- Проте сумувати на шовкових простирадлах завжди приємніше, - прошепотів Ед, а тоді різко змінив тему. - Відколи ти так цікавишся Меланією Дюк? Ти ж навіть каву не дуже любиш.

- Я просто хочу бути в курсі всіх новин, - ухильно відповів юнак.

- Ааа, як же я одразу не здогадався, - Ед хитро усміхнувся, - це все моя сестра. Меланія їй подобається, а тобі подобається Еля, тож...

- Можливо, у твоїх словах є трохи правди, але я це не підтверджуватиму.

- Краще розповідай, як там у тебе справи з моєю сестрою.

- Хіба ви з нею не говорите про мене? – здивувався Свят.

- Ще й як говоримо, проте я хочу почути твою думку.

- Ну... - золотоволосий ніяково почухав голову, - ми спілкуємося. Постійно. Ну в сенсі.. переписка і все таке, але про більше я з тобою не говоритиму, бо ми самі не до кінця визначилися, що між нами.

Едуард, здавалось, утішився відповіддю, усміхненно кивнув і повернувся до роботи. Свят відкинувся на спинку свого крісла та робив вигляд, наче чимось зайнятий. А насправді в його голові виринали уривки тієї пристрасної ночі з Ельвірою. Тоді було все і навіть більше. Вони багато гуляли вулицями, говорили про все на світі, а потім зачинились у готельному номері і багато цілувались. Для Свята такий сценарій не був новинкою, а ледь не ставав буденністю, проте з Ельою звичні речі відчувалися по-іншому. Він давно не почувався з кимось так легко і невимушено, і якось так незрозуміло для самого себе. Хлопець не міг дати точного визначення своїх почуттів до неї, але точно розумів, що дуже б не хотів їх втрачати.