Довга сп?впраця

Ось так вже стільки років Дмитро тримає в собі ці початися від Свята, бо тоді подумав що той йому не треба, а Святослав нічого не зрозумівши теж намагається триматись осторонь, щоб не зробити гірше.
І знову подкаст з Білоусом сам на сам, якщо не брати до уваги частину команди. Але часто коли чоловіки заглиблювались в розмову чи дискусію їм здавалось ніби вони сидять в порожній кімнаті. Тільки віч-на-віч. Дмитро намагався не перетинатися поглядом зі Святом лишній раз, щоб не давати собі лишніх сподівань.
Загайкевич ще десь бігав допомагаючи, щоб все було ідеально, а Білоус дивився на його спину яка перекривала стіну на яку він часто дивився коли про щось думав під час подкасту. Свят помітив цей розгублений погляд і у своїй фірмовій манері запитав:
-Що ти? Бадьорий?- він це питав з різних причин, але частенько щоб підняти настрій
-Ей йоу, звичайно – без ентузіазму відповів Дмитро
-Щось не дуже видно- більш серйозно сказав Свят- щось сталось?
-Та нічого- чоловік не хотів знову, якось розкриватись
-Давай кудись сходимо, якщо в тебе немає ніяких планів- Святослав не наполягав, але він розумів що без якоїсь дружності подкаст буде не «трушним»
-Не знаю, невже ти хочеш повернутись до того минулого спільного етапу- очі Дмитра загорілись
-Давай про це поговоримо після запису
Білоус відчував, що Свят теж шкодує про свої дії того вечора декілька років тому. Він всю розмову думав про це.
-Ну Дімон, чого ти такий сумний?- час від часу питав Свят
На це він намагався віджартовуватись, але було якось не дуже
Вже коли вони стояли на вулиці Загайкевич знову запитав
-То в тебе немає ніяких планів?
-Ну ходімо вже. Просто так ти точно не відстанеш від мене- відповів друг
Вони йшли доволі довго, по відчуттях пів години. Але годинник показував всього десять хвилин
-Нам ще довго йти?- запитав Дмитро- куди ми взагалі йдемо?
-Ще зовсім недалеко. А йдемо ми в одне розкішне місце, яке я дуже люблю. Там своєрідна атмосфера дуже приємна
Свят вирішив не казати Дімі, що він в ресторан «Buena Vista» він нерідко ходить на побачення. Він не знав як все піде, в його планах було відновити відносини з Білоусом
-Ось вже й прийшли- Святослав галантно пропустив Дмитра вперед- Так ось цей столик- друг був трохи в шоці, він не очікував, що все буде так сплановано- Прошу сідай, чи тобі не подобається?
-Та ні все чудово, а є якийсь привід чи просто?- запитав Дмитро
-Ти останні тижні особливо зажурений, тому я вирішив зробити тобі сюрприз
-Оце так сюрприз-
-Замовляй що хочеш, а потім ми поговоримо-Свят все ще був веселий, але в його голосі чулись нотки серйозності
-Ой не подобається це мені, аби не було як тоді, ну ти розумієш- Дмитро зрозумів про що буде розмова
-Не хвилюйся я намагатимусь не давити, головне слухай до кінця- він поклав свою руку йому на плече показуючи що все добре
Через декілька хвилин мовчання Святослав повільно почав
-Ти дав мені багато часу на роздуми. Знав би ти скільки довгих ночей я картав себе за той вечір, і скільки разів я пожалкував. Важко було дивитись на тебе без відчуття провини й втраченого. Ти тоді все неправильно зрозумів, чи то я не правильно сказав. Хоча може я даремно сподівався і ти тоді почув те що хотів — він це казав з легким надривом в голосі, всі ті почуття які він переживав він виклав в ці слова...

Примітки:
«Buena Vista»- заклад, який рекомендує сам Святослав, ну і я теж. Ресторан кубинської кухні( це не реклама, якщо що)

P.s дякую за прочитання♡