Рахунок

Еллі

Як же я одразу цього не зрозуміла? Звичайно ж, ця енергійна дівчина сліпучої краси – сестра Діна! Тепер, коли туман ревнощів випарувався, я чітко бачу їхню схожість.

Волосся Саммер того ж світлого відтінку, що й у Діна, такі ж живі зелені очі. Вона трохи нижче його зростом, але набагато вище за мене. Мабуть, десь метр вісімдесят.

— Що ти тут робиш? — Звертається Дін до своєї сестри, яка не зволікає з відповіддю.

— Я ж казала тобі, що приїду в гості, пам'ятаєш?

— Ні, ти казала мені, що

хотіла б приїхати

в гості. — Він видає роздратований стогін. — Саммер, не можна ось так запросто, без попередження заявлятися в гості. А якби мене не було вдома?

— Але ж ти тут. — На губах Саммер сяє сліпуча посмішка. — І тепер я також тут. Бачиш, всесвіт завжди розставляє все по своїх місцях.

Дін вигинає брову.

— А всесвіт не згадував про те, що завтра у мене гра в іншому місті? І що автобус вирушає о восьмій ранку? І що я, скоріше за все, не повернуся до півночі?

В очах Саммер з'являється розчарування.

— Дідько! А я їду в неділю рано-вранці. — Вона замовкає, але її обличчя одразу осяюється: — Нічого страшного. Виходить, у нас є вся сьогоднішня ніч. Де мені залишити сумку?

Я притискаю кулак до губ, щоб сховати смішок. У мене таке відчуття, що ніщо у світі не може зіпсувати настрій Саммер Ді Лаурентіс. Схоже, вона навіть засинає з усмішкою на губах.

Дін відповідає їй натягнуто, начебто приїзд його сестри завдасть великих незручностей.

— Загалом у мене були плани, шмаркачко.

Шмаркачка?

— Плани змінилися, — як ні в чому не бувало заявляє його сестра. — Тепер я – твої плани.

Її зелені очі зараз дивляться на мене.

— Ти ж не проти, якщо я сьогодні потусуюсь з тобою і Дікі, подружко?

Смішок, який я намагалася стримати, виривається назовні. Точніше, вибух сміху, бо... Ну чому вона називає його Дікі?

— Я зовсім не проти, — заспокоюю я Саммер і, побачивши роздратований погляд Діна, додаю: — Ти поясниш мені це прізвисько чи мені можна самій придумати історію?