Серце п?д м?сяцем

Михайло тихо повернувся до свого готелю вранці, коли більшість хлопців ще спали. Після ночі з Дашею він відчував змішану радість та легкий неспокій. Серце його билося швидко, коли він піднявся ліфтом до свого номера, намагаючись зберегти спокій. Він відкрив двері і увійшов до кімнати, нарешті відчувши, як напруження, що переслідувало його з моменту виходу з її квартири, почало спадати.

Зітхнувши, Михайло кинув речі на стілець і пройшов до дзеркала. Він швидко оглянув себе, щоб зрозуміти, наскільки помітні сліди ночі на його тілі. І ось він побачив - засос на шиї був чітким і явно видимим. Він невдоволено зітхнув, намагаючись знайти спосіб його прикрити. Раптово помітив ще кілька подряпин на спині.

М: Це точно викличе запитання…

Михайло зайшов у ванну кімнату і промив обличчя холодною водою, намагаючись прийти до тями. Він не жалкував про ніч із Дашею, але тепер потрібно було зосередитися на реальності - збірній і підготовці до наступного матчу. Його тренування починалося через кілька годин, тому він вирішив хоча б трохи поспати, щоб відновитися.

Михайло прокинувся через декілька годин, готовий до тренування. Він швидко вдягнув спортивну форму і спустився до роздягальні. Його командні товариші вже чекали на полі, і більшість із них, судячи з настрою, були налаштовані жартівливо.

Судаков: Ну що, Міша, вчора пізно повернувся? - він підморгнув, натякаючи, що помітив його відсутність раніше.

Михайло лише посміхнувся і знизав плечима, намагаючись не звертати на це уваги. Однак жарт продовжився, коли інший товариш, звернувши увагу на шию, почав ще більше підколювати його.

Юхим: А що це в тебе на шиї? Схоже на слід поцілунку.

Трубін: О, схоже, що хтось мав вчора веселу ніч!

Михайло намагався залишатися спокійним. Сергій Станіславович, підходячи до групи, помітив ці підозрілі погляди, але не став коментувати, а лише промовив:

Р: Хлопці, менше балачок, більше тренувань. Всі на поле!

Ця вказівка дозволила Михайлу нарешті зітхнути з полегшенням, коли всі розійшлися на свої позиції. Проте він відчував, що розмови про нього ще не закінчилися.

Прогулянка та зустріч із Дашею

Після тренування хлопці вирішили трохи прогулятися містом перед обідом. Це був їхній звичний ритуал, що дозволяв зняти стрес і трохи відволіктися. Михайло домовився із Дашею, щоб вона приєдналася до них на прогулянку, але вирішив зробити це не дуже показово, щоб уникнути зайвої уваги.

Коли вони проходили вздовж площі Вроцлава, Даша з’явилася біля одного з кафе, тримаючи в руках каву. Вона виглядала невимушено і природно, ніби випадково зустріла їх у місті. Хлопці одразу її помітили й привіталися.

Су: О, привіт, Даша! Як справи?

Даша усміхнулася, приєднуючись до компанії.

Д: Все добре, вирішила прогулятися містом. Можна з вами? Сподіваюся, не заважаю?

Юхим: Ні, що ти! Ми тільки раді. Як тобі наш матч?

Михайло йшов поруч, мовчки, намагаючись не привертати до себе зайвої уваги. Його погляд зустрівся з поглядом дівчини, і обидва на мить усміхнулися.

Д: Матч був просто чудовий!

Після прогулянки, коли всі вже розійшлися по своїх справах, Михайло і Даша залишилися вдвох. Вони сиділи на лавці в одному з тихих куточків міста, де можна було трохи відпочити від галасу і натовпу.

Михайло дивився на неї і відчував, що їхній зв'язок стає все глибшим.

М: Я не можу перестати думати про вчорашню ніч… - нарешті промовив він, дивлячись на неї.

Даша посміхнулася, її очі сяяли теплом і розумінням.

Д: Здається, ми обоє відчуваємо те саме… Але ти не шкодуєш?

Михайло похитав головою.

М: Ні, не шкодую. Просто хочу, щоб усе було правильно… Ми ж не просто так зустрілися.

Даша нахилилася ближче і тихо сказала:

Д: Ти маєш рацію. Але поки що, давай просто насолоджуватися тим, що маємо.

Їхня розмова перейшла в тихий, майже безмовний обмін поглядами, і Михайло відчув, як його серце розм'якло. Він знав, що цей зв'язок не просто випадковість.

Цей день закінчився на позитивній ноті. Вони разом пройшлися вулицями Вроцлава, а потім вирішили повернутися до квартири, де Михайло вирішив залишитись в Даші ще на одну ніч.