М?Ж ДВОМА СТАД?ОНАМИ

Сидячи у залі очікування аеропорту Барселони, Аліна нервово крутила в руках квиток на літак. Рішення повернутися додому давалося непросто, але водночас вона відчувала, що це єдиний правильний вибір. У душі боролися спокій і тривога: що чекає її в Києві? Чи зможе вона знайти себе знову?

Оголосили посадку, і Аліна з полегшенням піднялася, взявши свою сумку. На борту літака їй дісталося місце біля вікна. Вона спостерігала, як величезне місто поступово зменшувалося, зникаючи внизу під хмарами. Десь там залишалися її спогади, розчарування і маленькі перемоги.

Під час перельоту вона намагалася читати книгу, але думки постійно поверталися до того, як її зустрінуть вдома. Вона уявляла мамину теплу усмішку, татові жарти, запах пирогів, який завжди зустрічав її в дитинстві. Це давало сили і змушувало серце битися трохи швидше.

---

Київський аеропорт був сповнений метушні. Люди поспішали, зустрічали рідних, обіймалися. Аліна вийшла у зал прибуття і одразу побачила батьків. Мама, з невеликою табличкою "Ласкаво просимо додому", розплакалася ще здалеку, а тато махав рукою і гукав:

— Ось вона, наша зірка!

— Тату, перестань, — засміялася Аліна, кидаючись в обійми.

— Як ти? Усе добре? Не голодувала там у своїй Барселоні? — мама одразу взялася її оглядати, наче Аліна була малою дівчинкою.

— Мам, у мене все чудово. Я ж доросла, — посміхнулася Аліна, хоча в душі їй було приємно від цієї турботи.

По дорозі додому тато не припиняв жартувати і розпитувати про її роботу, а мама розповідала про сусідів і зміни в Києві. Машина котилася знайомими вулицями, і Аліна відчула, як у грудях наростає тепле, приємне відчуття дому.

---

За сімейною вечерею, коли на столі стояли домашні пироги, вареники і парувала гаряча кава, тато озвучив несподівану пропозицію.

— Доню, а ти думала, чим будеш займатися далі? — запитав він, уважно дивлячись на Аліну.

— Поки що ні, — зізналася вона. — Спершу хочу трохи перепочити, а там подивимося.

— А я тут чув, що "Динамо" шукає журналіста. Це ж наша команда! — тато посміхнувся. — Подай резюме, а раптом пощастить?

Аліна посміхнулася, але в глибині душі ця ідея її зацікавила. Вона любила футбол і завжди мріяла працювати у своїй країні, висвітлюючи спортивні події.

— Добре, я подумаю, — відповіла вона, задумливо крутячи виделку в руках.

---

Наступного дня Аліна вирішила провести час із мамою. Вони поїхали до торгового центру, щоб оновити гардероб до української зими. Мама, як завжди, була у своїй стихії, вибираючи светри, шарфи і шапки, поки Аліна розглядала елегантне пальто.

Раптом її телефон задзвонив. Побачивши незнайомий номер, вона трохи здивувалася, але відповіла:

— Алло?

— Добрий день, це Іван Миколайович із "Динамо". Ми отримали ваше резюме і хотіли б запросити вас на співбесіду.

Аліна ледь не впустила телефон.

— О, так, звісно! Коли буде зручно?

— Якщо у вас є час, можемо зустрітися вже завтра.

— Завтра підходить. Дякую за можливість!

Вона поклала слухавку і повернулася до мами, яка з цікавістю на неї дивилася.

— Що сталося? — запитала вона.

— Мамо, мене запросили на співбесіду до "Динамо"!

Мама зраділа, обійняла доньку і сказала:

— Я ж знала, що все буде добре. Ти у нас найкраща!

Аліна відчула хвилювання і надію. Завтра їй належало зробити ще один крок до свого нового життя.