The Second Element Is Hidden

Чонгук

— Лілі! Кохана моя! — крикнув я і зразу зрозумів в чому діло — Невже ви!

Але батько Лаліси вже був в дверях і звіддти крикнув

— Вона помре, як того і хотіла моя дружина!

Я ж зразу крикнув Чіму наше слово в разі небезпеки
— Дракон!

Але все ж я був біля своєї дівчинки. На мій крик прибігла мама, яка зразу зрозуміла що відбувається

— Гук...

— Мамо... це все.... — вже задихаючись в своїх сльозах говорю я.

— Гук, я сама! Відійди — мама залізла біля Лілі на ліжко і зразу відкинула ту книгу геть.

Мати, своїми руками зразу торкнулася серця моєї Лілі, та голови. Від рук вийшли дві потужні та грубі нитки. Вони світилися так, ніби магічні ліхтарі в чорному небі.

***

Вона старалась приблизно пів години... За цей час прийшла Розанна, яка тихенько плакала і гладила Лаліску по голові. Я ж обіймав її за тонку талію та практично лежав головою на її грудях. Я боявся. Дуже боявся. В мами вже піт на чолі виднівся, а я не відчував в Лалісі ні життя, ні смерті....

Тут буквально просвітління. Нитки що виходили з долонь моєї мами різко засвітилися у кілька разів сильніше. Лаліса закашляла і легко розплющила очі.

— Лаліска! Кохання моє! Ти жива... — сказав я, не кричав, бо не хотів щоб Лілі налякалася.

— Сестричка, мила, ти жива... — Сказала Розанна гірко плачучи над сестрою.

— Що.. що ста..лось? — ледве промовила Лаліска

— Лаліска, донечка... я це зробила, ти жива... ми мало тебе не втратили — сказала моя мама видихаючи і витираючи піт з чола.

— Дівчинко моя, я тобі розкажу коли ти відновишся. Ти зараз не все зрозумієш, потрібно відпочити. — сказав я Лалісі, коли легко гладив її рану на животі.

— Це... мій батько зробив? — вже з більшою силою в голосі сказала Лілі.

— Сонечко моє, я... розкажу тобі завтра. Давай спати.. — сказав я обережно бо розумів що ця розмова буде довга.

— Мамо, проведи Розанну в кімнату де вона може поспати — сказав я — Батька і Чіма не чекайте сьогодні, вони будуть під ранок якщо не пізніше.