Вс? та?мниц? стають явними

Техьон і Чонгук вже давно звикли до пильної уваги публіки. Вони знали, що за ними стежать, обговорюють кожен жест, кожне слово. Але одне — чутки, і зовсім інше — коли правда виривається назовні, стаючи надбанням мільйонів.

Після витоку агентство взяло паузу. Жодних офіційних заяв, жодних коментарів. Просто тиша, яка лише підігрівала суперечки.

— Це найгірше, — пробурмотів Техьон, сидячи на ліжку й гортаючи стрічку новин. — Вони чекають, поки все стихне. Або поки ми не скажемо щось самі.

Чонгук мовчки сів поруч, забираючи телефон.

— Досить. Ти тільки гірше робиш собі.

Техьон зітхнув, опускаючи голову йому на плече.

— А що, якщо все це... зруйнує нас?

Чонгук міцніше стиснув його руку.

— Ти серйозно? Хіба хоч щось у цьому світі могло б змусити мене відпустити тебе?

Техьон хотів відповісти, але в цей момент пролунав стук у двері.

— Ей, голуб'ята, досить сидіти в чотирьох стінах, — весело протягнув Чімін, заглядаючи всередину.

За ним стояли інші мембери. Юнгі схрестив руки на грудях, Намджун виглядав серйозним, але в його очах читалася підтримка.

— Нам треба поговорити, — сказав Джин, заганяючи їх у вітальню.

Чонгук і Техьон переглянулися, а потім усе ж вийшли.

На столі лежав відкритий ноутбук. На екрані — Twitter, а в трендах з'явилося: "Текук — це правда".

— Ви бачили? — запитав Хосок, ледь стримуючи усмішку.

— Ми бачили ненависть, — тихо відповів Техьон.

— Але й підтримку теж, — заперечив Чімін. Він повернув екран, показуючи треди.

"Якщо Те і Чонгук щасливі разом, то хто ми такі, щоб судити? Я підтримую їх."

"Я шиперила їх із 2015-го, і тепер мій внутрішній фанат просто кричить!"

"Яка мені справа до їхньої орієнтації? Я люблю їх як артистів, і мені достатньо знати, що вони щасливі."

Техьон завмер. Він очікував найгіршого. Він готувався до тиску, до ненависті. Але він ніяк не очікував побачити таку кількість людей, які стали на їхній бік.