Право вибору

Знаєте... А були у вас такі моменти, що, наприклад, ви гуляєте і бачите сім'ю? Вони, ніби, спокійно гуляють, тато, мама йдуть заді, а брат і сестра щось регочуть, спілкуються, веселяться... Правда, виглядає наче дружня, добра сімейка? Чи не так? Але... На жаль, це лише маскарад...
   Дощ лиє, наче з відра. По дорозі їздять машини, розбризкуючи воду з калюж під шинами. Каплі падають асфальт і попадають також на голову Джессіки. Вона пізно вертається зі школи, оскільки, прийшлось чергувати в класі. Дівчина бродить дорогою додому, вже відчуваючи, що її там чекає. Джессі жила в неблагополучній сім'ї, де щодня чулись татові крики і мамині плачі. Її брата рідко коли трогали, але йому також діставалось. Але найобідніше те, що саме Джессіка була головним об'єктом для насилля.
   І ось, вона вже стоїть на порозі свого будинку, тримаючи ключі в руках. Дівчина відкриває вхідні двері і заходить в житло. Переступивши поріг, першим, що вона почула, були татові крики. Авжеж, як завжди, як і щодня. Джессі закрила за собою двері на замок, пройшла коридор, зразу заходивши на кухню. Перед очима постала неприємна, буденна картина. Мама сиділа в сльозах, з синяком на щоці, а батько стояв над нею і кричав, з бутилкою пива в руках. Очевидно, знову був п'яним... За кухонним столом сидів її старший брат, підперши рукою голову. Його також бісили ці постійні крики.
  Батько перестав кричати на матір. Відвернувши погляд від мами, він помітив Джессіку і нахмурився. Тато схрестив руки на грудях і підійшов до неї, незадоволено дивлячись на доньку.
   -Твій брат уже давним-давно прийшов, а ти тільки зараз. Де ти була?- грубо спитав він.
   -Я мала здати доповідь по історії після уроків, тому затрималась-, спокійно відповіла Джессі.
    Батько різко схопив її за лікоть, сильно стискаючи.
   -Не бреши! Де. Ти. Була?!
   -Тату, я не брешу.
   В куточку сиділа мати і хникала, як маленький песик. Мама ніколи не захищала Джессіку, лише переживала за себе. А брат сидів і напружено спостерігав за ситуацією, але на жаль, він не міг втрутитися чи допомогти... Бо це не давало ніякого толку... Тата в п'яному стані взагалі неможливо зупинити...
   Батько на слова доньки лише сильніше злився. Недалеко на табуретці був ремінь, що вже передбачав дещо не хороше... Він кинув погляд на нього, а потім вільною рукою взяв в руки і подивився на Джессі.
   -Ти прекрасно знаєш, що буде, якщо продовжуватимеш мені брехати...-, хриплим, тихим, низьким, з ноткою погрози процідив крізь зуби.
   Джессіка була розгублена і не знала, що казати. Якщо почне все ж таки підтримувати своє слово, то дістане ремня... Але... Й оправдання неможливо нормального знайти... Всерівно ляпаса отримає... Вибору не залишилося...
   -Тату... Я справді нікуди ні з ким не йшла... А лишилась після уроків у школі...- тихо сказала вона. Та батько, очевидно, її навіть і не слухав... Він підніс ремінь над головою, готовий вдарити її в любу секунду. Його очі скляні й червоні від алкоголю, а сам погляд злий і п'яний.
  -Якщо хочеш отримати ремня від мене... - ,хриплим голосом сказав він, - ... то ти його отримаєш...