Перемога чи помста

1 квітня. Надворі ще було темно, коли Аріна прокинулась. Годинник показував 06:00. Вона не стала валятись у ліжку — сьогодні хлопці знову вирушали до Львова, і вона хотіла підготувати щось особливе. Тихенько піднявшись, щоб не розбудити Рафа, вона пішла на кухню.

Вже за півгодини на сковорідці шкварчали ароматні сирники. Дівчина вклала частину в термобокс для себе в дорогу, а інші — обережно поклала в красивий контейнер і перев'язала стрічкою.

— Для тебе, з натхненням і турботою, — написала на маленькому аркушику й прикріпила до кришки.

О 7:00 вона вже стояла під дверима Вови. Той, ще в спортивному костюмі й трохи заспаний, відчинив їй з усмішкою.

— Що це за ранковий рейд? — запитав, дивлячись на коробочку в її руках.

— Сніданок чемпіонів. Сирники. Тільки не з'їж усі сам — поділись хоч з хлопцями, — підморгнула Аріна.

Він обійняв її за талію й прошепотів:

— Ти просто золото, а не дівчина. Мені точно з тобою пощастило.

— Ще скажи це після гри, коли заб’єш гол, — відповіла вона з хитрою усмішкою.

— Добре, домовились. Один гол — один поцілунок, — пожартував Вова.

— Якщо два? — засміялась вона.

— То готуйся — не відпущу тебе з трибун.

Ангеліна також їхала і вони знову їхали разом на машині

Дорогою до Львова в машині панував гарний настрій. Аріна за кермом, Ангеліна поруч, музика грає на фоні, а весняне сонце заглядає крізь вікна. Дівчата обговорювали плани на майбутнє, сміялися, згадували моменти з відпочинку.

— Арін, ти тільки не падай, але я маю тобі щось сказати, — серйозно почала Ангеліна.

Аріна миттєво напружилась і повернула голову до подруги.

— Що трапилось?

Ангеліна зітхнула, зобразила знервованість і прошепотіла:

— Я… здається, вагітна.

Машина трохи смикнулась — Аріна різко загальмувала біля світлофора й втупилася на Ангеліну з круглими очима.

— Що?! Ти серйозно? Від кого?! Від Колі?

Ангеліна не витримала і вибухнула сміхом:

— Та жартую я! 1 квітня! Ну Аріно, ти б себе бачила! Якби я була вагітна то би я не сказала про це в такій атмосфері.