Перемога чи помста

25 розд?л

Аріна спершу завмерла, а потім почала сміятись так голосно, що навіть сигнал з машини позаду не зупинив її.

— Господи, ти мене ледве не довела! Я вже думала, як Колі казати, — сказала вона, витираючи сльози зі сміху.

— Ну, якщо він заб'є сьогодні, то може й не тільки жарт буде, — знову підморгнула Ангеліна.

— Все, тримайся, — засміялась Аріна, — тепер я готую помсту.

Тим часом в автобусі команди
Вова достав сирники і відкрив контейнер.
І на весь автобус став цей аромат

— Ну все, тепер терпіти не можу, давай сюди, — засміявся Коля, тягнучи руку до Вови. — Це Аріна тебе так балує?

— Ага, сьогодні зранку мені вручили "сніданок чемпіона", — з гордістю відповів Вова.

— Ну Аріна, звісно, майстриня — комусь сирники, комусь фотки, — підколов Ванат.

— Головне, щоб і на матч завтра натхнення вистачило, — додав ще один із гравців, жартівливо підморгнувши.

В автобусі стояв аромат теплого сиру, ванілі й трохи карамелі — всі одразу згадали домашню кухню. Один за одним хлопці почали просити хоча б "по кусочку". Вова, спершу опираючись, здався — Аріна зробила не лише для нього.

— Добре, але з кожного — по голу, — сміючись, сказав він, роздаючи сирники.

— Якщо ми виграємо, просимо Аріну пекти на кожну виїзну! — пролунало з кінця автобуса.

Після приїзду до готелю Вова вирішив написати Аріні:

— Сирники пішли в команду. Не втримався. Всі в захваті.

Через хвилину прийшла відповідь:

— Ти хоть собі залишив?

— Да, пару штук собі лишив. А хлопці майже билися за ті сирники.

— Ага, значить, тепер пекти на 23 ротів? Та я краще фотографуфати буду.

— Ну як мінімум, після перемоги — святковий пиріг. Так хлопці сказали.

— Добре. Але якщо завтра виграєте — печу. Якщо ні — їсте в їдальні, ясно?

— Домовились. Тепер точно будем старатись.

Аріна з усмішкою закрила чат.

І сказала  Ангеліні:

— Вони там мої сирники як преміальні ділять. Ну хай тільки не програють, бо пирога не буде.