Життя з вамп?ром.

Юна стояла біля вази й піднімала з підлоги натюрморт. Який вона навмисне зняла і зробила вигляд наче тількіщо підвйшла.
- Акіхіко? Юна навмисне здивувалась.- Я ішла надвір і натюрморт упав напевне цв'ях пагано забили.
- Зрозуміло, і довго ти тут? Із підозрою подивився Акіхіко на Юну.
- Я тількіщо підішла, а що? Юна відчувала як аона тремтить, адже він і є зрадник, який не зупиниться ні перед чим. І вдити її він міг легко, а потім зайнятися Ізао, бідолашна намагалась тримати себе в руках, але це було важко бо Акіхіко своїм поглядом неначе різав її душу. От от і вона не зможе більше стримуватись й спробує втекти. Та нарешті крижаний погляд зник.
- Ні, нічого я гадаю ця праця для робітниць.
- Ох, та нічого жахливого, мені навпаки натюрморт подобається.
- Гараз пані, не буду вас затримувати.
- Оні це я напевне тебе відволікла, ти напевне втомився і відпочивав, а я тебе потурбувала, напевне кроки були дуже шумні.
- Нічого.
- Гаразд я піду, відпочивай! Промовивши це Юна попрямувала геть, вона мріяла якомога далі втектм від цього місця, і більше не повертатись.
Акіхіко подивився у слід Юні, а потім пішов назад до кімнати.
- Сер, як ви гадаєте, вона чула нашу розмову?
- Я гадаю, що ні, адже було схоже, що вона не бреше.
- Гаразд, як ваш камінь виглядає, я маю повернути вашу цінність.
- Він увесь переливається барвами, а зараз іди, я маю відпочити.
- Так пане.
     Юна бігла по сходам назад до кабінету Ізао. І мріяла його там застати. Дівчина так спішила, і була налякана, що не помітила як опинилась у кабінеті. Забігши без стуку вона миттєво прикрила двері. Обпершись спиною на двері вона спустилась на підлогу.
- Юно?! Ізао був збентежений її поведінкою.- Що трапилось?! Він зіскочив з місця й підбіг до дівчини.
- Ізао, вони хочуть отруїти тебе завтра у вечорі!
- Хто?
- Акіхіко!
- Юно заспокойся і розкажи мені усе по порядку, але спершу. Ізао підняв Юну на руки й пройшов до дивану. Коли дівчина трохи заспокоїлась, вона усе розповіла.
- Юно не бери це у голову, ти напевне помилилась.
- Що?! Юна була збентежена такій відповіді. - Чому ти мені не віриш?!
- Юно, я пам'ятаю, що Акіхіко вбив твоїх батьків, друзів, іпривів сюди, ти можеш навмисне його підставляти кажучи, ніби він зрадник.
- Ізао, я...я турбуюсь за тебе, і я кажу правду, Акіхіко збирається отруїти тебе!
- Юно ми закінчили розмову, іди до себе і не попадай мені на очі до кінця дня.
- Але я кажу правду!
- Не думай, якщо ти мені подобаєшся, я буду слухати якусь дівчину якій тільки нещодавно виповнилось 18, Акіхіко мій найкращий помічник, і друг, я не буду його підозрювати лише через те, що ти мені щось розповіла.
- Але..
- Іди геть.
- Ізао
- Мені самому тебе вивести?!
- Зрозуміло, якщо ти мені не довіряєш, це твої проблеми, але якщо ти отруєшся не кажи, що я тебе не попереджала, вампіри, вони і справді повні дурні, їм кажуть одне, а вони роблять інше! Юна була розлючена тому вирішила не мовчати.- Якщо ти небажаєш мене бачити, добре! Дівчина була розлючена адже вона намагається допомогти, вийшовши з кабінету попрямувала у свою кімнату. І пішла не томущо їй так сказали, а томущо не бажала з кимось спілкуватись. Ішов час вже стемніло. Юна навіть на вечерю не пішла, а так і лягла спати.
    Наступного ранку дівчина прокинулась томущо хтось стукав у двері.
- Юно це Ізао, я не бачив тебе на вечері, чому ти не прийшла учора їсти?
- Я не прийшла томущо ти не хотів мене бачити, і іди геть!
- Юно можна зайти?
- Ні, я сказала іди геть! Юна підскочила й за секунду опинилась біля дверей й зачинила їх на замок.
- Юно, ну припини.
- Іди, геть, я ж брехуха!
- Ти настільки обазилась?
- ....... . Юна вирішила не спілкуватись із ним адже вона і справді була дуже ображена на цього вампіра.
- Ну кошеня, припини, так я учора не мав на тебе так кричати, але ти маєш мене зрозуміти.
- ........ . Та відповіддю йому було мовчання.
- Кошення якщо не відчиниш мені, я сам зайду.
- Звісно, зайдеш тоді коли мене небуде у маєтку!
- Нащо це ти натякаєш?
- Ти мені не віриш, тому я іду геть!
- Оні, ти кошеня нікуди не підеш.
- Ха, ти мені не указ!
- Відійди у бік люба.
- Що?!
- Якщо не хочеш постраждати, видійди.
- Ні, не відійду! Та раптом вона зрозуміла, що хтось був за вікном.- Ти хто? Юна побігла до вікна та там вже нікого не було, а тим часом Ізао вже був готовий зайти. З одного удару ногою двері зламались. Налякана дівчина була здивована, тому як легко Ізао вибив двері з одного удару.
- А я казав, що зайду. Із посмішкою на обличчі Вимовив Ізао прямуючи до дівчини.
- Що ти надумав? Із острахом позадкувала Юна, та вона спідкнулась й впала на кровать. Невстигши підвестись як Ізао вже був над нею, він вміло схопив її за руки й прижав до кроваті.
- І....Ізао?
- Кошеня, ти щось казала про втечу? Із посмішкою на обличчі запитав юнак.
- Ні, ні, ні тобі почулось.
- А мені так не здається.
- А хоча ні, тобі не почулось, я і справді хочу піти геть.
- Яка ти смілива стала. Вимовивши це Ізао миттєво нахилився й поцілував дівчину у губи.
   Цього дівчина не очікувала тому була збентежена