Вона дивилась багато відео стилістів у TikTok. Бачила, як виглядають її подруги. Як ті змінюють сумочки щодня, підбираючи їх до образу.
І не те, щоб у неї не було на це грошей.
Вона просто не вміла. Не довіряла власному смаку. Їй постійно було потрібне схвалення інших:
Чи правильну кофту вона вибрала?
Чи личить їй цей колір?
Чи не здається вона занадто товстою в цій сукні?
І це були не просто дружні поради.
Їй справді було важко прийняти будь-яке рішення.
А раптом вона помилиться? Обере щось давно немодне? Або те, що додає їй двадцять років чи десять кілограмів? Щось дивне, те, що ніхто не носить?
А раптом вона... не така? Не вписується? Живе не так, як треба?
А в дитинстві вона так любила наряджатися.
Робила довгі сукні з простирадл і рушників — як у справжніх принцес.
Обожнювала спідниці, зачіски, сумочки. Танцювала, сміялась, ставила з подругою цілі постановки.
Вона відчувала себе неймовірно красивою й не сумнівалась у цьому.
Просто грала, жила, знала, що їй подобається. Чого хотіла.
Куди ж поділась ця дівчинка?
Куди зник захват такими простими речами?
Річ не в сумочках.
Сумно від того, що вони більше не приносять радості.
І страшно, що вона навіть не певна, що справді подобається їй.
Але, можливо, ця дівчинка десь не зникла.
Можливо, вона просто заснула — і чекає, коли її знову покличуть.
Тепло, обережно, по-справжньому.