Моя провина

Пройшов цілий тиждень з того часу, як я останній раз говорила з Ніколасом. Цілий тиждень з початку роботи і перший тиждень, коли я не отримувала жодних повідомлень від свого колишнього Дена, за що була дуже йому вдячна. Після того, що трапилося на стоянці бару, Нік уникав мене майже відкрито. Коли я вставала, його вже не було, а коли я поверталася з роботи близько десятої вечора, мама повідомляла мені, що він поїхав незадовго до цього. Наче він не хотів мене більше бачити. Найгірше було те, що я дуже страждала від цього відчуження. Я мріяла поцілувати його ще раз, знову опинитися в його обіймах, я божеволіла, думаючи про те, що я зробила неправильно і чому він став холодний до мене після того, як ми пережили такі хвилюючі моменти.
Я знала, що він буває вдома, бо мама бачила його майже щодня, але тоді, коли мене не було. Повертався він пізно, невідомо де пропадав. У день, коли мій шеф сказав, що мені не доведеться працювати в суботу, тому що вони закривають бар на три дні, я вирішила зустрітися з Ніком. Увечері ми з мамою збиралися подивитися кіно та повечеряти разом у вітальні. Коли ми жили в Канаді, то часто проводили так вечори. Але відколи переїхали, разом майже не бували.
Мама цілими днями супроводжувала Вільяма у його відрядженнях, пропадала у магазинах чи допомагала йому організовувати заходи та вечірки, які «Leister Enterprises» проводив щомісяця. Цього вечора Вільям збирався затриматися в офісі допізна, і ми, скориставшись моїм вимушеним вихідним, нарешті могли побути вдвох.
Був початок дев'ятої, я чекала на маму і вирішила приготувати в духовці м'ясо з картоплею. Мені подобалося готувати, хоч я не була супер професійним кухарем, я непогано керувалася на кухні. Я різала картоплю і раптом почула, як грюкнули вхідні двері. Моє серце шалено забилося, коли чиїсь важкі кроки почали наближатися до кухні.
Ми стояли мовчки. Спочатку він з подивом подивився на мене, а потім здивування змінилося байдужістю. Я була зачарована ним. Він був у чорному костюмі та білій сорочці, комір якої був розстебнутий. Волосся було вкладене у стилі творчого безладу. Від погляду його очей у мене затремтіли коліна.
- Хіба ти не маєш бути на роботі? - спитав він, оговтавшись від подиву.
Він пройшов на кухню, обійшов навколо столу, на якому я готувала, і з пристрасним виглядом попрямував до холодильника.
- У мене сьогодні вихідний, - пробурмотіла я, все ще приголомшена моєю реакцією на його появу. Мені страшенно хотілося скуйовдити його волосся і зім'яти ретельно випрасувану сорочку.
- Я радий за тебе, – чемно сказав він.
- Де ти був? - Запитала я через хвилину.
- Де я тільки не був, – відповів він, стоячи у мене за спиною. Я занервувала, коли зрозуміла, що він розглядає мене, спершись на стійку, і обернулася.
- У тебе спина обгоріла, - промовив він після напруженого і незручного мовчання.
Я відчула його погляд на моїй шкірі і ще більше захвилювалася.
- Так, заснула біля басейну, - пояснила я, чомусь нарізаючи ще більше картоплі.
Потім я відчула його подих на потилиці, як він провів пальцем по моїй обпаленій шкірі від однієї лопатки до іншої. Я так і завмерла з ножем у руках, не дорізавши картоплину.
- Ти маєш бути обережнішою, - сказав він, і я відчула його теплі губи на своїй спині.
Я була така схвильована, що мало не випустила ніж. Реакція Ніка виявилася швидше за мою, він перехопив мою руку, не давши мені порізатися. Я здригнулася, відчувши, як його рука міцно схопила мою. Ніж вислизнув з моїх пальців, і я обернулася до нього обличчям.
- Чому ти уникав мене весь минулий тиждень? – прямо спитала я.
Його обличчя напружилося, а тепло, яке його тіло випромінювало, вдарило мене, як теплова хвиля.
- Я не уникав, – відповів він просто.
Я зітхнула.
- Звичайно уникав. Я не бачила тебе цілий тиждень, а ми живемо в одному будинку, - сказала я, відводячи погляд. Чому мене це має хвилювати? Невже мені недостатньо було того, що сталося у нас з Деном...
- Я не зобов'язаний перед тобою звітувати, я був зайнятий, - сказав він, зробивши крок назад і утворивши простір між нами. Простір, який я цінувала і ненавиділа.
Я стиснула щелепи, відчуваючи, як у мені закипає кров.
-Так? Ну, сподіваюсь, ти ще довго будеш зайнятий, - сказала я, маючи намір піти, але його рука міцно утримувала мене.
- Що ти маєш на увазі?
Я дивилася на нього, розуміючи, що неправильно реагую. Він може робити все, що хоче. Мене це не повинно турбувати. Так, ми цілувалися кілька разів, так, він мені дуже подобався, так, я сумувала за ним. Але від цього він не ставав кращим.
- Нічого, - сказала я, не маючи сили відірвати погляд від його сорочки. Чому вона так діяла на мене?
- Ти маєш триматися від мене подалі, Ноа, - попередив він.
- Це те, що ти хочеш? - Запитала я, стиснувши губи.
- Так, це те чого я хочу.
Якби я сказала, що мені були байдужі його слова, я б збрехала. Більше нічого не треба казати. Я пішла від нього, пообіцявши більше не потрапляти до його сіток.
І як важко мені було дотримуватися цієї обіцянки.