улюблена учениця математички?

всім привіт хто читає цю історію, вибачте, що довго так пишу продовження, просто не встигаю...
ось наступна частина, приємного читання:

"діти, хто хоче у поїздку?потрібно здати 700 грн, я буду з вами)"

оо, звичайно ж я буду!!!

весь вечір я просила маму гроші на поїздку...
"ні!нащо тобі ця поїздка?!!!нам і так не хватає грошей!!!"
       "мам, там всього ж то 700 грн.."
"ось будеш сама заробляти, тоді й будеш так казати!"

можливо вона й права...але мені дуже треба туди поїхати з нею)

я стряхла всю свою копилку і нагребла 352 гривні, блін, де ж взяти решту?

я гуляла по нічному місту, я дуже люблю гуляти пізно самою, тоді такий вайб і можна все обдумати

я все думала, і думала, аж раптом почула дуже знайомий і рідний голос!
"луїза, добрий вечір!"
                 я вмить посміхнулась
                      "добрий вечір..)"
"чому так пізно сама
гуляєш?"
                вона хвилюється за мене
                       це так приємно!
               "та я вже додому йду, прост
             вирішила чуть прогулятись"
              "а ви чому?)"
"ех, Луїзо, я тільки
з роботи йду..."
              біднятко моєє "оой, мені вас 
                  дуже жаль!!"
"дякую, сонце,
до речі, ти їдеш
з нами у поїздку?"
               "ой, я не знаю..бо мені мама
                  не дозволяє"
"грошей не дає?"
                        "так..."
"я тобі оплачу!"
                          "щоо, та ні, не треба"
"та оплачу, я вважаю,
що ти заслужила на це"
                          "дяку..."
"добре, все, луїзо,
йди спи, вже пізно,
на добраніч!"
                           "і вам.!!"

ОХ, БОЖЕ, ЧОМУ МЕНІ ТАК СОРОМНО ПЕРЕД НЕЮ....
але ж яка вона уті тю😭❤️