Наше л?то!

Літо минули дуже швидко, ніж попереднє. А все тому,що дівчата з ранку і до ночі проводили час разом. Заичайно батьки були трохи проти, але все таки зрозуміли, що їхні янголятка виросли.

Послідний день літа, це знову загадковий день... Знову ті самі думки, що вони ніколи більше незустрінуться. Але це тільки думки! Все інше-то пусте. Звичайно, для таких людей як ці шестеро. Здавалося в їхній банди немає болючого місця... У вечері найкращі подруги довго сиділи. Потім розійшлися. Розе зразу ж відправилася складати сумки. Вона вже не першокурсниця. День летить скоро, коли є поряд найкращі друзі. А коли їх немає, день летить ніби рік. Знову як тоді, запутавшись у своїх думках. Все як в той перший раз.

На ранок Знову автобус і їхати ще 30 хвилин з подругами. А потім хто куди...

Приїхавши невистачало часу. Розе швидко добралася до гуртожитку, залишила свої речі та рванула до університету. Добре,що вона встигла. Правда це було б щось як би вона запізнилася...

В коридорі  Розе зустрілася з Чонгуком, коли той просто проходив, повільно, не дивлячись на те, що запізнився.  Поки Розе чуть не збивала все на своєму шляху, щоб встигнути до початку. І вона встигла, а він ні.

Дівчина швидко приготувалася до лекції. Мурашки пробігли по всьому тілу, коли хрупке тіло відчула, що хтось сиділо та дивилося на нього.
-Ого, ти так ,,помінялася"-помітив ,,незнайомець"

Дівчина підняла голову, і тоді вона побачила хто біля неї сидить.
-Ти теж помінявся. А що ти тут робиш?-спитала з насмішкою менша.
-Ну мене, залишили на наступний рік. Тому я тут, як ти бачиш-відповів Чонгук.
-Ооо. Вчитися треба!-сказала Розе.

Вони ще раз переглянулися і Парк почала записувати. Звичайно немаючи ніякого бажання це робити, поки всі інші галасували. Адже кожен має, що розповісти, і хто як помінявся