Репетитор

- Тобі треба підтягнути оцінки з англійської у цьому році, 10 клас все ж таки. Ти ж її вирішив здавати на НМТ? - звернулася до мене мати, гортаючи електронний щоденник.

- Досить вже повторювати це кілька днів поспіль. Я й сам знаю що маю підтягнути оцінки.

Якщо так подумати, то я завжди був "недостатній" у чомусь для неї. Недостатньо гарно навчаюсь, недостатньо рухаюсь, недостатньо спілкуюсь з іншими. Недостатньо, недостатньо, недостатньо. Недостатність - синонім до усього, що я роблю.

- Андрію, я лише сказала, може досить огризатися? - тож приємно познайомитися, я - Андрій.

- Я теж лише сказав, - буркнув у відповідь. - Все, я пішов вчитися, - і пішов до своєї кімнати.

- Довго не засиджуйся!

І звичайно ж, зайшовши до своєї кімнати я нічого не робив. Насправді усю домашку я зробив на перервах, а інші - у кафешці, по дорозі зі школи, тому і прийшов не так рано, як хотілося б. Останнім часом я взагалі ні на що не маю сил, особливо увечері. Тому захлинаюся кавою, щоб не мати змоги зімкнути очей, щоб мені довелося робити щось.

Єдине, чого я хотів, вивчитись та поступити кудись, де мене не будуть діймати моєю "недостатністю". Де врешті я зможу завести хороших друзів, а не просто приятелів, з якими можна побіситися у школі. Можливо, навіть з дівчатами щось вийде. Хоча за це я, насправді, не сильно переживав. Особисто для мене стосунки з дівчатами не стояли на першому місці, чи хочаб на якомусь з перших. Але іноді сам змушую себе думати про це, тому що усі хлопці мають у майбутньому одружитися, мати сім'ю тощо. Такі норми суспільства, а виділятися я не дуже то й звик.

Отож, лежав я, дивився у стелю й задумався. Англійську я справді хотів підтягнути. На усіх уроках англійської, класу так з шостого, я майже нічого не робив. Думав тут візьмуся за розум, але вчителька у цій школі така, що, навіть якщо ти щиро любиш цей предмет, буде лінь взагалі щось слухати. Але англійську я справді любив, часто сидів на іноземних серверах, дивився їхній контент, але проблемою було те, що я майже нічого не розумів з того, що вони там кажуть. Завжди користувався перекладачем чи чимось таким.

Можливо, варто знайти репетитора? Тільки не такого, схожого на нашу викладачку. І як його вгадати, щоб людина розуміла, про що вона говорить, і водночас любила те, що викладає? Варто запитати в однокласників, бо якісь з них справді шарять, і я нізащо не повірю що це лише завдяки школі.

"Ань, у тебе немає знайомих репетиторів? Тільки не таких як Наталія Євгенівна."

P.S. Аня одна з тих, кому мене шкода, як новенького, і тому вона зі мною спілкується. Хоча я знаю, що це лише з жалю, навіть якщо вона цього не каже.

"Та немає наче. Я ходжу на курси лише, можу порадити якісь."

Очевидна відповідь, яка мене не задовольнила вмить замиготіла на екрані. Такі як Аня не ходять до задрипаних часників, які роблять вигляд, що щось знають. Такі як Аня ходять на курси, де подають купу непотрібної інформації під виглядом того, що обов'язково знадобиться в житті. Звичайно я написав, щоб вона скинула, але лише з ввічливості. Сам я навіть на сайти ті не зайду. Отже, лишається написати іншим. Або самому пошукати когось на сайтах. Цієї ночі варто заварити побільше кави.

>>>>>Буду вдячна вашим коментарям та голосу під цим розділом, це мотивує викладати ще!