Те Що Вже Не Повернути

Відчуття, що за мною стежать, почалося одразу після мого приєднання до Тіней. Спочатку це було ледь помітне тремтіння в повітрі, наче хтось дихав поруч. Потім почуття ставало сильнішим: мовчазні кроки, які нібито затихали, щойно я поверталася, тіні, що з'являлися й зникали, коли я йшла коридорами університету.

Тієї ночі я стояла на балконі своєї кімнати, вдивляючись у далечінь. Холодне повітря обіймало мене, але найбільше морозило душу те саме відчуття чужої присутності.

Я торкнулася амулета на шиї, шукаючи хоч трохи підтримки. Тіні мовчали, хоча я знала, що вони десь поруч. Раптом я відчула це знову. Гостре відчуття, що за мною спостерігають. Я рвучко обернулася, але побачила лише порожній коридор.

- Хто ти? - прошепотіла я в темряву.

Мовчання. Але щось було. Я це відчувала. Наче чиясь присутність ковзала в моєму розумі, спостерігала за мною з відстані.

Тієї ж ночі я вирішила не лягати спати. Сидячи на ліжку, я тримала поруч невеликий кинджал, подарований Даміаном. Хоча він і не міг допомогти мені проти серйозних сил, це додавало впевненості.

Перше зіткнення

Коли годинник показував 3:14, я почула легкий шелест за вікном. Миттєво я напружилася, вловлюючи кожен звук. Потім - стукіт. Ледь чутний, але точний. Я підійшла до вікна, розчинила штори й побачила тінь, яка швидко зникла за деревами університетського саду.

Не вагаючись, я стрибнула з балкону, м'яко приземлившись на землю. Холодний вітер обвіяв обличчя, але я майже не відчувала його, зосереджуючись на відчуттях. Мої інстинкти нашіптували: туди, за дерева.

Я кинулася вперед, мов хижак, що відчув здобич. І хоча вони полювали на мене, я теж почала полювати на них.

Серед темряви парку я побачила їх: дві постаті в чорному, які рухалися з неймовірною швидкістю. Їхні очі світилися сріблом. Я зупинилася, притиснувшись до дерева, намагаючись уповільнити дихання.

- Вона відчуває нас, - сказав один із них, його голос був тихим, але чітким.

- Це лише початок. Тіні зробили її цікавою мішенню, - відповів другий.

Мене скував холодний страх. Хто вони? І чому я?

Втеча чи протистояння?

Відчуваючи, що часу обмаль, я обережно наблизилася, готуючись до удару. Але щойно я ступила на суху гілку, звук розрізав тишу. Постаті одночасно повернули голови в мій бік.