Дочекайся мене п?сля школи

Ю Фань насправді мав розпливчасту підозру щодо цього.

З самого ранку він відчував важкість у голові та млявість, а розмови людей звучали, як читання священного писання.

Він давно вже не хворів. Це відчуття було гірше, ніж рана на тілі.

Пересохлими губами Ю Фань ковтнув, а тупий біль, що випромінювався з глибини горла, змусив його насупити брови: «Прибери руку.»

Інша сторона промовчала, і вже через кілька секунд Чень Дзіншень прибрав руку. Ю Фань повернув голову і поклав її назад на руки.

«Тобі треба в лікарню.»

Ю Фань заплющив очі: «Не лізь не у свої справи.»

Повисла тиша.

У цей момент Ю Фань відчував себе, так само як і під час ранкових занять, — його голова була важкою. У розгубленості він почув, як хлопець закрив книгу, зібрав речі й застебнув сумку.

Він нахилив голову якраз вчасно, аби побачити, що Чень Дзіншень перевертає стілець догори дном на письмовий стіл, а на спину кладе сумку.

Коли він піде, він складе столи разом і подрімає.

Чи йому варто провести ніч в інтернет-кафе? У його нинішньому стані, якщо він піде додому, то не зможе перемогти Ю Кайміна...

Повіки Ю Фаня були наполовину опущені. Він лише не чітко бачив, як Чень Дзіншень розстібає куртку і знімає її. Під товстим пуховиком на ньому був бежевий вовняний жилет, а всередині була його шкільна форма.

Ю Фань мовчки дивувався, чому всі ботаніки такі слабкі. Було навіть не так холодно, але він був повністю закутаний, як той дзондзи. Враз цей дзондзи нахилився і схопив його за руку.

*(Дзондзи — традиційна китайська страва, клейкий рис з начинкою, загорнутий у листя бамбука або тростини.)

?

Схопив? Його? За руку?

Ю Фань схаменувся: «Що?»

«В лікарню», — легковажно сказав Чень Дзіншень.

«Я ж казав тобі: не лізь не у свої справи. Відпусти, — Ю Фань насупився, — якщо ти ще раз до мене доторкнешся, хочеш вір, хочеш ні, але я тебе вдарю.»

Дивлячись в обличчя Чень Дзіншеня, він гнівно викинув кулак, але той схопив його за зап'ястя.