Дочекайся мене п?сля школи

11: Ю Фань в?дправив Чень Дз?ншеня в л?карню!

«Прийми це перед сном», — десь зверху пролунав голос Чень Дзіншеня.

Ю Фань був надто втомлений, аби щось відповісти. Він взяв і проковтнув ліки, а потім вмостився в зручному положенні, щоб заснути.

-

Коли він знову прокинувся, небо було вже темним.

Борючись із сонливістю, Ю Фань залишився в тому положенні, в якому він був, коли заснув, і напівзаплющеними очима обводив кімнату.

У палаті було небагато людей. Мати, що тримала сина на руках, пара, що трималася за руки, дорослий, який працював на ноутбуці, поки йому ставили крапельницю, і старшокласник, який робив домашнє завдання...

?

Ю Фань знову озирнувся на останнього.

На підлокітнику в цей момент лежав екзаменаційний білет та порожній робочий зошит.

Чень Дзіншень закотив рукава до ліктів, поки писав, опустивши голову.

Презирство Ю Фаня до навчання всередині нього зростало все більше. Він хрипко запитав: «Чому ти не пішов?»

Чень Дзіншень: «Домашнє завдання ще не зроблене.»

«...»

Що? Невже зміна місця перериве твої розумові процеси?

Виспавшись й отримавши крапельницю, Ю Фань відчув себе набагато краще.

Він деякий час дивився на ручку в руці Чень Дзіншень та згадував, як він був легко пригнічений ним раніше. Він відчув потребу зробити йому попередження, і ліниво промовив: «Чень Дзіншеню.»

Чень Дзіншень не зупинився і продовжив писати: «Мм?»

«Ти знаєш, що трапляється з тими, хто мене гнівить?»

Чень Дзіншень озирнувся.

Ю Фань нахилив голову і втупився в його непорушні очі. Він холодно сказав: «Оскільки ти вже тут, ми могли б також знайти тобі ліжко...»

До його чола притиснули тильну сторону холодної руки.

Слова Ю Фаня обірвалися. Перш ніж він встиг відреагувати, Чень Дзіншень вже прибрав руку.

«Лихоманка минула, — Чень Дзіншень подивився на крапельницю, — я покличу медсестру»

«...»

Йому знову поміряли температуру. Вона впала до 37,9.

Коли медсестра прийшла, щоб вийняти голку, вона недбало запитала: «Ви однокласники?»