Св?т хоче, щоб я розлучився/全世界盼我闹离婚

Поки Жон Сяо не прийшов, Вень Янь сидів у кутку дивану, оплакуючи повороти своєї любовної історії за келихом шампанського.

Однак, коли Жон Сяо справді з'явився перед ним, він закліпав очима, дивлячись на Жон Сяо з ноткою нервозності. Погляд Жон Сяо нагадав йому директора школи, який ловив учнів на ранній романтиці, - гострий і глибокий погляд, ніби намагався просвердлити дірку в ньому наскрізь.

Вень Янь повільно підвівся, притулившись до спинки дивана, дещо розгублено дивлячись на нього. "Чому ти тут?"

Він був щиро спантеличений.

Він не очікував, що Жон Сяо пройде весь цей шлях заради нього. Хоча він номінально був нареченим Жон Сяо, це не повинно було бути настільки важливим, щоб Жон Сяо відмовився від переговорів з Королем-Привидом.

Жон Сяо холодно подивився на нього. "Хіба ти не просив мене прийти? Ти казав, що не маєш партнера для танцю і можеш тільки дивитися, як інші об'єднуються в пари."

Він повільно повторив слова Вень Яня.

Тепер це виглядало як повна підстава.

Він щойно увійшов і вже побачив, як хтось намагається зав'язати розмову з Вень Янем.

Проте він дивним чином відчув, що радий, що прийшов сюди. Біля входу він побачив пару закоханих, які переплелися, віддаючись взаємній прихильності, що було б недоречно для Вень Яня в цьому хаотичному місці.

Вень Янь нарешті зрозумів, що сталося: Жон Сяо став його партнером по танцях.

Хоч і з великим запізненням, але до кінця танцювальної вечірки було ще далеко.

Він не влаштовував сцен, вважаючи, що поводиться слухняно і тактовно, але Жон Сяо все одно піклувався про нього.

Від усвідомлення цього на серці трохи потеплішало.

На мить він відчув себе трохи розгубленим.

На годиннику було вже 9:10, але ще залишався час для одного танцю.

"Хочеш станцювати зі мною останній танець?" Він простягнув руку Жон Сяо.

Їхній куток був зручно розташований біля вікна, в яке падало яскраве місячне світло. Вень Янь у м'якому світлі, здавалося, світився ніжним сяйвом. Його очі були напівпрозорим сріблом, а білі візерунки пір'я в куточках очей мерехтіли, нагадуючи ельфа, що прокинувся зі сну і тільки в цю мить розкрив свою повну красу.