Простір довкола мене пригнічує, а повітря смердить смертю. Останніх півтора місяці цей підвал кожного дня впитував в свої стіни муки та кров. Він знову став моїм вірним свідком зради.
- Бос. - Хенк киває мені головою коли проходить повз.
- Як твоя нова посада Хенк? - майже місяць тому чоловік став командиром моїх солдатів, він зайняв посаду Григорія.
- Добився авторитету.
- Швидка робота. - плескаю його по плечі. - Підійди потім до мене. - він кивнув мені, а я рушив далі.
Хенк потрапив до сім'ї коли йому було 23. Я зустрів його на одному з нелегальних поєдинків, звірина сила й вигляд хлопця в спарингу, змусили мене звернути на нього увагу. Тоді Хенку були потрібні великі гроші, щоб врятувати свою молоду дружину від раку, який пожирав її надто швидко. Я взяв Хенка на роботу, дав йому гроші, але вони не допомогли його дружині, Хенк залишився на руках із маленьким сином. Минуло 4 роки після її смерті, він робить вигляд, що впорався з цим, і легко справляється з батьківством.
Хенк став жорстокішим, після смерті дружини, пів року він не вилазив зі спарингів, найняв для сина няньку, поки сам вбивав себе. Його тіло стікало кров'ю, а він не полишав цього, поки я не втрутився. Мені був потрібен солдат, а не шмат м'яса. Я заборонив йому ставати у бій, поки він не відновився повністю.
- Григорій. Давно не бачилися. - посміхаюся. Чоловік вже більше місяця в розпорядженні моїх солдат, вони мали волю робити з ним все, що хотіли, але не захоплювалися занадто, аби вбити.
- Оу, тебе тут не жаліли. - дивлюся на покалічену, кроваву сторону його обличчя. Йому зрізали шкіру заживо. Я задоволений роботою своїх хлопців. - Ти не лякайся так, Григорій. - я запалюю вогонь під чашею з вугіллям.
- Іван, принеси мені щипці. - він кивнув і пішов.
Я підійшов до стільця, на якому сидить Григорій. Опускаю спинку, щоб він найже лежав.
- Ти ще не передумав зізнатися? - я нахиляюся до нього, хочу насолодитися страхом в його очах. - Ти зрадив мене, Григорій. Думав, що я не дізнаюся чи може сподівався на пробачення.
- Бос. - Іван протягнув мені щипці. Беру їх, і розумію, що вже запізно. Жага крові і мук загорілася в мені, кров почала бурлити в моїх венах швидше.

ВИ ЧИТА?ТЕ
Крок до в?чност?
RomanceЩо було до його народження? До його ?стор??? Як? та?мниц? ще ма? с?м?я Монч?н?? Ми зна?мо про траг?чну смерть, велике кохання ? б?ль, що залишила ?? смерть по соб?, але, як це все розпочалося?