抖阴社区

Розд?л 8

109 5 0
                                    

Простір довкола мене пригнічує, а повітря смердить смертю. Останніх півтора місяці цей підвал кожного дня впитував в свої стіни муки та кров. Він знову став моїм вірним свідком зради.

- Бос. - Хенк киває мені головою коли проходить повз.

- Як твоя нова посада Хенк? - майже місяць тому чоловік став командиром моїх солдатів, він зайняв посаду Григорія.

- Добився авторитету.

- Швидка робота. - плескаю його по плечі. - Підійди потім до мене. - він кивнув мені, а я рушив далі.

Хенк потрапив до сім'ї коли йому було 23. Я зустрів його на одному з нелегальних поєдинків, звірина сила й вигляд хлопця в спарингу, змусили мене звернути на нього увагу. Тоді Хенку були потрібні великі гроші, щоб врятувати свою молоду дружину від раку, який пожирав її надто швидко. Я взяв Хенка на роботу, дав йому гроші, але вони не допомогли його дружині, Хенк залишився на руках із маленьким сином. Минуло 4 роки після її смерті, він робить вигляд, що впорався з цим, і легко справляється з батьківством.

Хенк став жорстокішим, після смерті дружини, пів року він не вилазив зі спарингів, найняв для сина няньку, поки сам вбивав себе. Його тіло стікало кров'ю, а він не полишав цього, поки я не втрутився. Мені був потрібен солдат, а не шмат м'яса. Я заборонив йому ставати у бій, поки він не відновився повністю.

- Григорій. Давно не бачилися. - посміхаюся. Чоловік вже більше місяця в розпорядженні моїх солдат, вони мали волю робити з ним все, що хотіли, але не захоплювалися занадто, аби вбити.

- Оу, тебе тут не жаліли. - дивлюся на покалічену, кроваву сторону його обличчя. Йому зрізали шкіру заживо. Я задоволений роботою своїх хлопців. - Ти не лякайся так, Григорій. - я запалюю вогонь під чашею з вугіллям.

- Іван, принеси мені щипці. - він кивнув і пішов.

Я підійшов до стільця, на якому сидить Григорій. Опускаю спинку, щоб він найже лежав.

- Ти ще не передумав зізнатися? - я нахиляюся до нього, хочу насолодитися страхом в його очах. - Ти зрадив мене, Григорій. Думав, що я не дізнаюся чи може сподівався на пробачення.

- Бос. - Іван протягнув мені щипці. Беру їх, і розумію, що вже запізно. Жага крові і мук загорілася в мені, кров почала бурлити в моїх венах швидше.

Крок до в?чност?Where stories live. Discover now