Тепло серця п?д час бур?

Pov Микола

Ввечері мій телефон задзвонив, і на екрані висвітлилося ім'я Соломії. Відчув легке хвилювання, бо дзвінок був несподіваним, та ще й у такий час.

— Привіт, Соломіє! Щось сталося? — запитав, намагаючись приховати хвилювання в голосі.

Соломія трохи зітхнула, її голос був тривожним і трохи стомленим.

—Миколо, вибач, що турбую. У мене з'явилася термінова операція. Я тільки що про це дізналася… Мені потрібно бути в лікарні вже через годину.

Я відразу зрозумів, що вона має на увазі. Кирило. Вона не хотіла, щоб він залишався сам, особливо в такій ситуації. Вже не кажучи про те, що йому буде важко розлучитися з нею на цілий вечір і ніч.

—Не хвилюйся, Соломіє, я заберу його до себе. Все буде гаразд, обіцяю. Просто дай мені знати, коли все закінчиться, і якщо треба, я можу залишити його в себе на ніч.

— Дякую тобі, Миколо… Ти навіть не уявляєш, як це для мене важливо.

Я відчув, як вона хвилюється і як потребує моєї підтримки зараз.

—Тримайся, Соль. І не переймайся — я подбаю про Кирила.

За півгодини я вже стояв біля їхнього під'їзду, і Соломія з Кирилом вийшли. Хлопець виглядав трохи розгубленим, можливо, вже зрозумів, що щось не так.

— Кириле, Микола сьогодні забере тебе до себе. У мене справи в лікарні, але я скоро повернуся. Будь слухняним, добре?

Кирило мовчки кивнув, і Соломія обняла його, вкладаючи в цей обійм весь свій теплий, заспокійливий погляд. Потім вона поглянула на мене, в її очах я бачив подяку і водночас тривогу.

—Коля… дякую, — ледь чутно промовила вона, злегка усміхаючись.

—Все буде добре, Солі. Біжи, не хвилюйся. Ми з Кирилом проведемо чудовий вечір.

Вона кивнула, і ще раз попрощавшись із Кирилом, поспішила до таксі.

Я, щоб трохи відволікти малого, нахилився до нього і жартома сказав:

—Ну що, юний чемпіоне, готовий провести ніч у мене? У нас буде повноціле чоловіче святкування. Може, піцу замовимо?

Кирило, почувши про піцу, трохи пожвавішав і усміхнувся, хоча все одно було видно, що він хвилюється за сестру.

Ми провели вечір, граючи в настільні ігри, дивилися футбол і їли піцу. Я бачив, що Кирило потрохи розслабляється, і це мене тішило. Він був хорошим хлопцем, і я хотів, щоб він відчував себе спокійно, навіть коли Соломія не поруч.

Коли настав час лягати спати, він трохи вагався, ніби боявся заснути. Тоді я сів поруч із ним і запевнив:

— Все буде добре. Твоя сестра сильна, і вона зараз там, де може допомогти іншим. А ти — справжній молодець, що підтримуєш її. Завтра вона повернеться, і ви знову будете разом.

Хлопець кивнув, вже трохи заспокоївшись, і нарешті заснув.

Тієї ночі я лежав і думав про те, що, можливо, більше не хочу залишати цих двох самих. Вони вже стали для мене рідними, і я був готовий допомагати їм у будь-якій ситуації.

Глибокої ночі мене розбудив звук дверного дзвінка. Я здивовано піднявся і побачив Соломію. Вона стояла на порозі, виглядаючи втомленою, але полегшеною. Її очі ще зберігали сліди тривоги, але була й тиха радість від того, що операція завершилася успішно, і тепер вона знову була поруч із Кирилом.

—Соломіє… — тихо промовив я, відчуваючи, як хвиля полегшення накочується і на мене. — Як все пройшло?

Соломія кивнула, намагаючись всміхнутися.

— Все нормально, пацієнт стабільний. Просто… важкий день. Дякую, що взяв Кирила, він мені казав, що все добре.

Ми стояли в коридорі, дивлячись один на одного. Її погляд був таким, як тоді, коли вона вперше дозволила собі відкритися мені. Здавалося, що наші почуття, які ми так довго стримували, нарешті розбили усі бар’єри.

Я наблизився, відчуваючи, як кожен рух стає значущим. Вона також підійшла ближче, і ми опинилися зовсім поруч. Не потребуючи слів, ми з'єдналися в ніжному поцілунку, в якому було все: підтримка, вдячність, і те почуття, що між нами не просто випадковий зв'язок. Ми обидва знали, що ця мить — більше ніж просто випадкова зустріч після складного дня.

Соломія не опиралася, і цього разу ми дозволили собі піти далі, віддавшись почуттям, які накопичувалися між нами так довго. Це був момент близькості, глибокого взаєморозуміння, коли кожен рух був повен тепла і ніжності.

Потім я лежав з Соломію поруч — спокійну і щасливу. Її погляд був лагідним, коли вона подивилася на мене, і ми обидва розуміли, що ця ніч змінила наші стосунки назавжди.

Привіт! Щоб дізнатися спойлер, просто знайди виділене слово і відправ його в мій анонімний бот: @shapa152.🐍✨️