Катя vs Бражко

Катя vs Бражко

- Це якийсь жарт? - пробурмотіла Катя, переглядаючи список учасників нового футбольного турніру, який організували для школярів. Її команда мала грати проти команди... Володимира Бражка.

Вона не бачила його наживо вже кілька років, відколи сталася та невдала історія з привітанням на день народження. І тепер доля вирішила звести їх знову? Ще й у футбольному матчі?

- Кать, ти точно впораєшся? - спитала подруга, помітивши, як у неї нервово смикається брова.

- Та звісно! - відповіла Катя з удаваною впевненістю.

Але всередині в неї все закипало.

Матч

Настав день гри. Катя вийшла на поле, налаштована показати всім, що вона не просто дівчина, яка любить футбол, а й та, хто може скласти конкуренцію навіть професійним гравцям.

Володимир теж був на полі. Він її, здається, впізнав, але зробив вигляд, що ні.

- О, а це не та сама фанатка? - хтось із його команди штовхнув його ліктем.

- Та ні, ти що, я її не знаю, - відповів він.

Катя зціпила зуби. Ну все, тепер вона точно не відступить.

Гра була напруженою. Катя боролася за кожен м'яч, віддавала ідеальні паси, а потім, за хвилину до кінця, отримала шанс пробити пенальті.

Володимир стояв у воротах.

Вона зустрілася з ним поглядом.

- Ну давай, покажи, що вмієш, - кинула вона йому виклик.

Бражко лише усміхнувся.

Катя розбіглася, пробила... і м'яч з шаленою швидкістю влетів у самий кут.

- ГОООООЛ!

Її команда вибухнула від радості, а Володимир лише розвів руками.

Після матчу він підійшов до неї.

- Непогано. Може, колись у "Динамо" опинишся?

Катя хмикнула.

- Головне, щоб ти мене знову не заблокував.

Він ледь помітно усміхнувся, але нічого не відповів. А вона пішла з гордо піднятою головою - переможницею не тільки в грі, а й у їхній маленькій особистій битві.