Катя vs Бражко

Катя стояла на місці, відчуваючи, як її серце б’ється десь у горлі.

Вона підняла руку до щоки, де ще залишилося легке тепло від його дотиків.

“Що це було?”

“Чому він так поводиться?”

“І чому я дозволяю йому це робити?!”

Їй хотілося щось кинути, щоб хоч трохи випустити емоції. Але замість цього вона просто розвернулася і швидко пішла в протилежний бік.

Вона не хотіла зізнаватися навіть собі, але щось у ній змінилося.

Вдома

Катя зайшла в свою кімнату і плюхнулася на ліжко.

В голові крутилися його слова, його погляд, його усмішка…

І цей майже невинний дотик до її скроні, який залишився в пам’яті яскравіше за будь-який поцілунок.

Вона сердито схопила подушку і притиснула її до обличчя.

— Що зі мною відбувається?!

В цей момент її телефон знову завібрував.

Бражко:
Спиш?

Катя закотила очі.

Катя:
Ще ні. А тобі що треба?

Бражко:
Нічого особливого. Просто думаю про тебе.

Її пальці завмерли над клавіатурою.

“Що?.. Він знову це робить!”

Катя:
Перестань писати такі речі.

Бражко:
Чому? Вони тебе нервують?

Катя:
Так.

Бражко:
Чудово. Значить, не марно стараюся.

Катя закрила очі і зробила глибокий вдих.

“Цей хлопець — справжня катастрофа.”

Катя:
Йди спати, Бражко.

Бражко:
Гаразд. Але тільки якщо ти пообіцяєш, що завтра зустрінешся зі мною.

Її серце знову стиснулося.

Катя:
Навіщо?

Бражко:
Просто хочу побачити тебе. Не вже це так дивно?

Так, це було дивно.

Але ще дивніше було те, що вона сама цього хотіла.

Вона стиснула губи і швидко надрукувала відповідь.

Катя:
Добре. Але тільки ненадовго.