Св?т хоче, щоб я розлучився/全世界盼我闹离婚

Повернення до минулого 74

Коли він зустрів Янь Ґу в минулому житті, той уже був Наставником Піку, якого всі обожнювали, що поводився гідно та чарівно.

Кожен його рух зачаровував.

Але в цьому житті, коли він вперше зустрів Вень Яня, тому було сімнадцять.

Хоча той усе ще був юним і наївним, він уже встиг втратити частину своєї дитячості.

Жон Сяо хотів би побачити, яким Вень Янь був у ранньому підлітковому віці.

Як він у білих учнівських шатах дрімав десь у кутку серед книг.

Це точно було б дуже мило.

Почувши слова Жон Сяо, очі Вень Яня хитро заблищали, і в його голові промайнула думка: це ж зовсім нескладно.

Тож, коли Жон Сяо відвернувся, недавно підрослий Вень Янь зник.

На його місці стояв зеленоокий тринадцяти-чотирнадцятирічний хлопець, із м'якими пухкими щічками, трохи дитячого жиру, рум'яними губами та круглими очима.

Його зріст сягав Жон Сяо лише до грудей.

На ньому були білі учнівські шати Секти Десяти Тисяч Мечів, і виглядав він навіть привабливішим за всіх учнів, що були поруч.

Немов молодий, стрункий тополя, він упевнено простягнув руку до Жон Сяо й сказав:

"Тримай мене."

Жон Сяо застиг на мить, а потім, не роздумуючи, зменшив розмір свого чоловіка рівно на одну категорію й підняв маленького Вень Яня, дозволяючи йому зручно влаштуватися на своїй руці.

Дивлячись на юне обличчя Вень Яня, він відчув дивне відчуття, ніби справді пережив його зростання.

У цю мить він був не схожий на чоловіка Вень Яня, а радше на старшого брата з сусіднього двору, який супроводжував його дитинство, навчав його життєвих уроків.

А коли Вень Янь подорослішає, він зможе одружитися з ним.

Скориставшись своїм меншим зростом, Вень Янь продовжував вередувати:

"Я хочу повернутися до свого старого двору. Віднеси мене туди."

Жон Сяо подивився на його кокетливий вираз обличчя й одразу зрозумів, чому бібліотекар раз за разом прощав Вень Яню його витівки.

Ну як можна було встояти перед таким милим юнаком, що вередує?

Він узяв Вень Яня на руки й зіскочив зі скелі.