Неприємна пастка
– Мені слід було бути обережнішою. Особливо з тобою... - Еска струсила невидимий пил з одягу.
Вона виглядала трохи інакше, ніж рік тому. Її волосся стало більш хвилястим, а нова зачіска з чубчиком змінювала вираз обличчя. Але щось у ній було ще іншим. Можливо, погляд? Хоча її вбрання залишалося тим самим – як завжди, повністю закрите.
Ехо пильно оглянув її, перш ніж заговорити:
– До нас доходили чутки, що ти знову говориш. Але мені досі важко в це повірити, хоча я чую тебе прямо зараз. Це... незвично.
– В усіх така реакція спочатку. Я тебе не звинувачую.
Еска прикрила рот довгим рукавом і тихо хихикнула. Її рухи були легкими, майже граційними. Вона завжди так мило поводиться.
– Ми не бачилися цілий рік. Від тебе не було ні слова, ні сліду. Ніби просто зникла з маячка.
– Я була зайнята доброчинними справами. Як завжди. Така вже моя натура.
– І справді... – хмикнув Ехо. – Ти не змінюєшся. Але чому ти тут? Щорічна зустріч усіх хранителів лише завтра.
– Думаєш, я тут тому, що зазвичай не веду світські розмови? Відчуваю твою напругу.
"Знову її сила почуттів... Як завжди влучно."
– Я просто прийшла, як інтроверт до інтроверта. По одному відвідую всіх.
"Інтроверт? Я справді так виглядаю? Хоча... не думаю, що це далеко від правди."
– І хотіла показати тобі одне цікаве місце неподалік. Справжній рай для таких, як ми.
– Годі вже повторювати, який я інтроверт... – пробурчав Ехо, а потім замислився. – Взагалі-то я тренувався, але... думаю, не проти прогулятися.
– Тоді склади мені компанію. Ненадовго.
Еска знову усміхнулася, прикривши рот рукавом і ледь примруживши очі.
---
"Вона сказала „недалеко"... Але ми вже годину блукаємо якимись дивними шляхами, а тепер ще й у печері. До того ж якось ніяково, бо за всю дорогу ми майже не промовили й слова."
Ехо змирився. Зрештою, з Ескою ніколи особливо не наговоришся.
Дівчина йшла попереду, ведучи його крізь темний лабіринт тунелів. Нарешті вони зупинилися біля широкого проходу, що вів у центр печери. Видовище справді було неймовірним.

ВИ ЧИТА?ТЕ
Назад в ?стор?ю!
FantasyЯкби мене зараз запитали, який сенс у мо?х д?ях, яка моя ц?ль чи нав?що я занурюю ?нш? св?ти в хаос; з якими нам?рами створюю перешкоди в життях ?нших ?стот, чому ман?пулюю под?ями й почуттями, - я б в?дпов?ла: щоб отримати шанс на життя.