Назад в ?стор?ю!

Приятелі

- То ти родом звідси? - Лоран ішов поруч із Гіром, залишаючи сліди на пухкому снігу.

- Так.

Лоран глянув на нього краєм ока. Холодне повітря легкими клубками здіймалося біля їхніх вуст.

"А він не багатослівний. Напевно, не з тих, хто багато говорить із людьми..."

Гір раптом зупинився і присів, простягаючи руку до крихітної ласки, що метнулася повз. Пухнасте створіння затрималося на мить, ніби оцінюючи його, а потім зникло в снігу. Хлопець провів її поглядом, і Лоран помітив, як його увага змістилася на щось інше.

Неподалік темніла невелика печера, майже схована від чужого ока. Гір дивився на неї задумливо, і в його погляді промайнуло щось тінями минулого. Лоран швидко усвідомив що це за місце. Він і Ехо випадково дізнались про Гірове сумне минуле. Саме тому він обережно спробував змінити настрій.

- В одній із казок, що я читав, писалося: "Малі й великі звірята завжди гостро відчувають чужий смуток, розпач, горе..."

Лоран підійшов і сів поруч із Гіром, утопаючи в м'якому снігу.

"Їхні очі бачать, у якому стані твоє серце, і як воно крається від болю. І в тій казці був маленький хлопчик, що загубився в снігах."

Гір слухав уважно, не ворушачись.

"Він плакав, плакав і кликав свою маму, але вона була задалеко, щоб почути. І тоді прийшли на допомогу звірята. Гостризуб і малі створіння: ласки, коти, лисиці..."

Раптом із різних куточків лісу почали з'являтися звірі. Та сама ласка, що її раніше погладив Гір, вилізла зі снігу і привела з собою ще кілька друзів. Білі та руді лисиці, невеликі коти, навіть зовсім крихітні істоти з блискучими очима. Вони поступово оточили хлопців.

Лоран продовжив тихим, майже заколисуючим голосом:

"Спочатку хлопчик злякався, але звірі не хотіли йому нашкодити - навпаки, допомогти. Одним хороводом вони відвели дитину до мами. Їм навіть не встигли подякувати, як вони зникли за обрієм. Адже для них це звичайна справа - допомагати заблукалим душам."

Велика біла пташка м'яко опустилася на плече Лорана. Її тепле пір'я торкнулося його щоки. Тим часом навколо Гіра звелося ціле скупчення тваринок, вони ніжно терлися об нього, гралися, довірливо торкалися лапками його одягу.