У серц? н?чного полум'я Книга перша

Лі Чжань йшов позаду, думаючи про щось своє та краєм ока побачив рух серед дерев, але вирішив почекати, немов хотів дізнатись що зробить його супутник. Юй Лан зупинився неочікувано і Чжань трохи врізався в його спину, а потім зробив крок назад.

- Агов, ти попереджай..- Почав він, але Лан відразу ж повернувся на півоберта та схопив стрілу, що летіла прямо на Чжаня і зламав її.

Із-за дерев почав ближче підходити мертвий воїн з луком, натягуючи його для ще одного пострілу. Лан в мить вихопив меч Лі Чжаня та за якусь секунду опинився біля мерця, розрубуючи його на частини. Маг виявився вправним мечником. Тихою ходою він повернувся до Лі Чжаня та повернув меч.

-Уважніше. Вас хоч чомусь навчають в клані Небесного вогню?- Поставив риторичне питання Лан

- Дякую.

Відповів Лі Чжань, розуміючи, що Лан хоч і стверджував, що його не цікавлять люди, але все ж кидався рятувати. Чжань відчув попереду щось загрозливе та підняв меч. Згодом почувся жіночий сміх, він був загрозливим та демонічним. Під місячним світло заблищали два ножі. Вони летіли прямо на Юй Лана та Лі Чжаня. Чжань зреагував швидко і відбив їх. Почувся скрежет металу. З темряви почали виходити мерці.

- Схоже ми дійшли до поховання. – Повідомив Лан – Цю нежить ніхто не контролює

Очі Лана наповнились темрявою і він дістав Цзиньшен. Звук дзвоника рознісся нічним лісом, змушуючи зупинитись мерців.

-Що ти робиш? – Не опускаючи меча спитав Чжань

- Збираюсь повернути їх в могили і поглинути їхню темряву. – Відповів Юй Лан

Його очі розгорялись темною магією, яка почала випромінюватися з його тіла, наче чорне полум'я, що розтікається по землі. Він підняв одну руку, і мертві тіла, що стояли перед ним, затремтіли, зупинившись на місці. Тіла мертвих, що колись носили життя і волю, тепер стали лише предметами, віддзеркаленням жахливого минулого.

-Повертайтеся, — промовив він тихо, але його голос звучав так, немов сам ліс вловлював кожне його слово. Мертві воїни, не здатні відмовитись від його наказу, почали повільно рухатись назад до своїх могил, але їхні рухи були важкими і безсилими, наче невидимі нитки відтягували їх до землі.

Юй Лан поглинав темну енергію, що витікала з тіл, з усіх злих, розірваних душ, що прагнули повернутись до життя. Він відчував, як кожен їхній крок, кожен рух, кожна частинка темної сили знижувалась і зникала, поглинена ним. Маг стояв на місці, поглинаючи темну енергію мертвих, коли раптом — як ніби сама земля під ним розступилася — він опинився серед спогадів цих душ. Його тіло стало важким, і світи навколо нього почали розмиватись, ніби він потрапив у безкрайній туман часу.