У серц? н?чного полум'я Книга перша

Юй Лан йшов трохи попереду, його кроки були легкими й упевненими, наче він точно знав, куди прямує. Лі Чжань, ідучи трохи позаду, непомітно спостерігав за ним.

Очі Чжаня не раз зупинялися на забинтованому обличчі Лана. Лише вузький розріз залишав відкритими його очі, які час від часу блищали холодним блиском, коли Лан кидав короткі погляди на оточення. Цей вигляд додавав загадковості його образу, але водночас створював відчуття відчуження.

«Забинтоване обличчя, — подумав Чжань, стискаючи руки за спиною. — Бинти приховують все, що він думає чи відчуває. А якби я міг бачити його вирази? Чи змінило б це щось?»

Лан зупинився біля повороту й глянув через плече.

— Задивився? — глузливо запитав він.

— Просто думаю, чи зручно тобі в такому вигляді, — відповів Чжань, наздоганяючи його.

— Це твій спосіб сказати, що я виглядаю жахливо? — Лан ледь підняв брову, видиму лише через тінь від бинтів.

— Все не так погано, — сказав Чжань. — Але ти виглядаєш... занадто відстороненим.

— І це мене цілком влаштовує, — відповів Лан, швидко розвернувшись і рушивши далі.

Пройшовши через площу, вони зупинилися біля будинку старости. Це була низька, але міцна будівля з глини й дерева. Її дах був акуратно критий соломою, а віконниці були чисто вимиті й прикрашені простими дерев'яними орнаментами. Чжань постукав у двері. Відповідь не змусила чекати: через кілька секунд двері відчинилися, й на порозі з'явилася Лінь Чун.

— О, це ви, — сказала вона, посміхаючись. Її очі виглядали втомленими, але в них усе ще горіла надія. — Заходьте, прошу.

Вона відступила, запрошуючи їх до невеликої кімнати, де на столі вже стояв глиняний глечик із водою та кілька чашок.

— Ви прийшли щось дізнатися? — запитала староста, жестом запрошуючи їх сісти.

— Так, — відповів Чжань, сідаючи навпроти. — Ми хочемо дізнатися більше про зниклих. Коли це почалося й за яких обставин вони зникали?

Лан залишився стояти, схрестивши руки на грудях. Його фігура в кутку кімнати здавалася майже тінню, але він уважно слухав.

— Це почалося два тижні тому, — почала староста. — Першим зник Чен Лі. Його бачили біля лісу, де він збирав дрова. Потім пропала Мей Юнь — вона збирала трави в полі. За нею ще троє...