У серц? н?чного полум'я Книга перша

Ю ?нь Л?н ?

Вона важко зітхнула, і її руки нервово стиснули край фартуха.

— Всі вони... перед тим, як зникнути, співали. Дивну мелодію, яку ніхто з нас не чув раніше. Наче чари.

Чжань нахмурився й провів рукою по столу.

— Чи було між ними щось спільне? Робота, звички?

— Вони всі працювали на полі чи в лісі. І... навіть ті, хто носив амулети проти нечисті — її голос затремтів.

Лан ледь помітно усміхнувся, нахиливши голову.

— Амулети проти нечисті, — повторив він, ніби смакуючи слова, що лунали як виклик до їхньої значущості. Його пальці легенько торкнулися бинтів на рукаві, ніби він вже підозрював, чим це закінчиться. — Чи є у вас такий амулет?

Староста, здавалося, здригнулася від несподіваного питання, але швидко взяла себе в руки.

— Так, — відповіла вона, обережно. — Я купила його, коли до нас приїздили мандрівні торговці.

— Покажіть його, — попросив Лан, на цей раз тон його голосу став рівним, але не терплячим.

Лін Чун кивнула й на мить зникла в сусідній кімнаті. Її кроки лунали по глиняній підлозі, а потім затихли, і вже через кілька хвилин вона повернулася, тримаючи в руках шматок тканини, що був акуратно загорнутий у вузлик.

— Ось, — сказала вона, обережно поклавши вузлик на стіл.

Вона повільно розгорнула тканину, і всередині виявився невеликий світло-синій камінчик, перев'язаний ниткою в хитромудрій послідовності, яка утворювала щось схоже на магічний візерунок. Юй Лан простягнув руку й узяв амулет. Його тонкі пальці акуратно торкнулися каменя, обережно піднімаючи його на світло. Камінь ледь блищав у променях, а нитки, що обплітали його, видавалися занадто тонкими й крихкими.

— Я не носила його, — поспішно додала Лін Чун, мовби виправдовуючись. — Вирішила залишити вдома, щоб оберігав оселю.

Лан уважно розглядав амулет, обертаючи його в пальцях. На його обличчі з'явився задумливий вираз, але в очах блиснула якась ледь помітна тінь.

— Хм, — нарешті промовив він, уважно придивляючись до магічного плетення. — Добре, що ви не носили його.

— Чому? — здивувалася староста, нахиляючись ближче.

— Він хоч і не активований, але навіть у такому стані він небезпечний для здоров'я, — сказав Лан, і його слова прозвучали ледь відчутним попередженням.