У серц? н?чного полум'я Книга перша

Ю ?нь Л?н ?

— Небезпечний?— її голос затремтів, а руки мимоволі стиснули край столу.

— Цей амулет зовсім не для захисту, — сказав Лан, не піднімаючи очей. Його голос був спокійний, але в ньому вчувалося щось невблаганне. — Ми заберемо його. Коли розберемося з тим, що тут відбувається, пояснимо більше.

Чжань, що сидів за столом, піднявся та підійшов ближче, помітивши, як нервово стискаються руки Лін Чун.

— Лі Чжань, — звернувся до нього Лан, поклавши амулет у шматок тканини й загорнувши його. — У тебе ж із собою є талісмани? Залиш один тут.

— Так, звісно, — відповів Чжань, швидко дістаючи прямокутний аркуш паперу. На ньому були нанесені витончені знаки захисту, написані яскраво-червоним чорнилом.

Він обережно підійшов до дверей і прикріпив талісман біля одвірка. Папір спалахнув м'яким золотавим світлом, перш ніж знову затихнути.

— Це вас захистить, — додав він, повертаючись до старости.

— То це через амулети зникали люди? — запитала вона нерішуче, дивлячись то на них, то на закритий амулет у руках Лана.

— Ми ще не можемо сказати точно, — обережно відповів Чжань.

— Поки що прошу вас не розповідати про нашу розмову іншим, — додав Лан, його погляд став пронизливим. — Це важливо.

— Звісно, — тихо погодилася Лін Чун.

— Ми збираємося оглянути місця, де зникали люди. Можете провести? — запитав Чжань, підходячи ближче до дверей.

— Звісно — відповіла староста, але в її голосі вчувалася невпевненість.

Юй Лан і Лі Чжань разом із старостою попрямували до першого місця, де востаннє бачили одного зі зниклих. Сонце ще не торкнулося обрію, але його тепле світло починало розтікатися золотавими смугами полем, відкидаючи довгі тіні на дорогу. Селяни вже завершували свої справи. Кожен із них чув про майстерність магів з клану Небесного вогню , проте страх перед "Пісенною Примарою" змушував їх ховатися.

— Це тут, — староста зупинилася на краю вузької стежки, яка вела до невеликого лісу, що густо підступав до поселення. Її голос тремтів, хоча вона намагалася здаватися спокійною. — Два тижні тому Чен Лі йшов цією стежкою додому після роботи. Його бачили востаннє незадовго до заходу сонця. А потім у селі почули ту мелодію...