Наступного дня Ніка намагалася зосередитися на роботі, але думки про заплановану вечерю з Володимиром постійно поверталися. Вона знову й знову уявляла, як це пройде, і не могла вирішити, чи це звичайне дружнє запрошення, чи щось більше.
Юля, яка помітила її задумливість під час ранкової пробіжки, вирішила розпитати:
— Ніко, що відбувається? Ти сьогодні якась відсторонена.
— Нічого такого, просто думаю... — Ніка відвела погляд, але Юля одразу здогадалася.
— Думаєш про Бражка, так? — усміхнулася вона.
— Ні! Ну, тобто, трохи... Він запросив мене на вечерю, — неохоче зізналася Ніка.
— Ого, ось це новина! І ти йдеш?
— Так, це ж було бажання після гри, я не можу відмовитися.
— Ніка, — серйозно сказала Юля, — може, це шанс?
— Шанс на що? — Ніка глянула на неї з нерозумінням.
— На новий початок. Я бачу, як ти на нього дивишся. І він на тебе. Повір мені, це не просто дружнє спілкування.
Ніка не відповіла, але задумалася над словами подруги.
Вечір
О 19:00 Володимир приїхав до Ніки додому, щоб забрати її. Він виглядав стильно: джинси й сорочка, що підкреслювала його спортивну фігуру.
Ніка вибрала просту, але елегантну чорну сукню, яка добре пасувала до її образу. І зробила легкі локони. Вона помітно нервувала, але намагалася це приховати.
— Ти чудово виглядаєш, — сказав Володимир, коли вона вийшла.
— Дякую, ти теж, — відповіла вона, ховаючи легкий рум’янець.
Вони вирушили до затишного ресторану, який Володимир спеціально вибрав, бо там було тихо й невимушено. Поки вони їхали вона виклала сторіс
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
