Я прокинулась від болю й мук,
І скільки не боролась – час замкнув свій круг.
Здавалася веселою, чарівною для всіх,
Але душа моя в середині вже стихла давно.
Я так хотіла сховатись в пітьму,
Закрити всі вікна, лишитись сама.
Закутатись в ковдру, забути все зло,
І плисти крізь біль, де тягар не тягне на дно.
Та я повернуся, це буде не сон,
Не зраджу тебе й твоїх ніжних долонь.
Літо і губи, всі плани й тепло –
Все буде, ти лише почекай.
Я знайду причину й вогонь у душі,
Відповідь на питання: В чому сенс життя?
І знову вернуся до обіймів твоїх,
Де затихне біль, де не буде слів каяття.
Теплі почуття мене вкриють, мов дим,
І я засну на серці твоїм.
І промовлю: "Я жива, це не край",
Бо біль відступив, коли ти мене у свій рай забрав.
ВИ ЧИТА?ТЕ
Присвячую тво?й душ?
PoetryЛисти до того, хто доторкнувся до мо?? душ?. До тих, хто залишив сл?д по соб?. До тих под?й, як? повн?стю ?? зм?нили. До тих куль, синц?в ? шрам?в. До т??? любов? та радост?. За чудову обкладинку хочу подякувати - @Nestajetta
