П?д одним дахом

  Коридори школи пахли пилом, дешевим дезодорантом і вічним роздратуванням. Шкільна буденність тяглася, як жуйка під партою: липка, нікому не потрібна, і ти все одно мусиш це витерпіти.

  Тревіс ішов повільно, намагаючись не привертати до себе уваги, що було смішно — він вже привернув. Всі вже знали.

— Чув, його поселили до Фішерів.
— Серйозно? До цих психів?
— Тепер цілий будинок фріків, їй Богу!
— Це що, соціальний експеримент?

Слова були тихими. Але не надто, щоб не дійшли до вух. Він чув кожне.

  Його плечі автоматично напружилися. Він мляво огризався на слова інших, без звичного ентузіазму розпускати кулаки. Десь на рівні погляду — зелена шафка Саллі. Знайома. Понівечена безрезультатними спробами відтерти нові написи від «жартівників».

І тут з-за рогу зʼявився знайомий голос.

— Ну привіт, Тревісе, — сказав Джейк, один із постійних підлиз Тревіса у минулому. — Що, нова родина? Нове життя? Новий... братик?

Його компанія засміялась, хтось ляснув Джейка по плечу.

Тревіс закипав від злості. Він міг би знову послати Джейка, або навіть ударити, як раніше. Але який сенс? Він точно не перестане знущатись, а знаючи причину знущання, це буде на довго. Огризання Тревіса тільки його потішить. Нічого. Лише тиша і спопеляючий від злості погляд.

— Ого, він і справді став як Фішер. Повна тиша. Ще трохи — і протез одягне, — продовжував Джейк, явно розраховуючи на шоу.

І тоді ззаду пролунав голос:
— Завались, Джейк.

Тревіс очманіло повернувся на Саллі. Він стояв рівно, руки в кишенях худі, очі — холодні, як завжди. Але в голосі не було вагань.

Джейк зробив вигляд, що сміється.
— Ніфіга собі, Фішер тепер ще й і захищає тебе? Тревіс, не думав що ти коли-небудь опустишся до такого рівня.

Саллі зробив крок ближче.
— Не плутай «мовчання» з «безсиллям». Якби ти придивився до Тревіса то побачив би, що він старається не роздерти тобі морду прямо зараз. Якщо ще раз щось скажеш про мене, Тревіса чи будь кого з нас — ми не будем мовчати.

На мить все завмерло. Джейк не звик, що йому кидають виклик. Особливо той, кого всі давно звикли ігнорувати.
— Пішли, — пробурмотів він до своїх друзів, і компанія зникла в коридорі.