Наступного ранку Ніка зустрілася з дядьком Володимира в його офісі. Вона хвилювалася, але вирішила бути чесною і прямолінійною.
— Я хочу, щоб ця школа стала місцем, де діти будуть не лише розвиватися фізично, а й знаходити підтримку, — пояснювала вона, дивлячись йому прямо в очі.
Дядько Володимира уважно слухав, час від часу киваючи.
— Твої слова мають сенс, — нарешті сказав він. — Я бачу, що ти дійсно любиш свою справу. Я згоден передати школу тобі. Але май на увазі, це велика відповідальність.
Ніка не могла стримати посмішки.
— Дякую! Я не підведу.
— Знай ти Вові не байдужа. - Сказала він з якоюсь ухмилкою.
— Ніка просто усміхнулася і пішла.
Документи почали готувати негайно, але процес обіцяв тривати близько місяця. Ніка розуміла, що попереду ще багато роботи, але перший і найважливіший крок уже зроблено.
Після зустрічі Ніка почувалася полегшено і навіть щасливо. Вона вирішила знайти Володимира, щоб подякувати йому за допомогу.
Він тренувався на полі, коли вона прийшла. Зупинившись біля воріт, вона зачекала, поки він закінчить вправу.
— Привіт, тренерко, — усміхнувся він, підходячи ближче. — Як усе пройшло?
— Дядько погодився, — відповіла вона, не стримуючи радості.
— Це чудово! — Володимир виглядав щиро радим за неї.
Ніка зробила кілька кроків до нього, дивлячись прямо в очі.
— Це все завдяки тобі, Вово.
— Ні, це завдяки тобі, — заперечив він. — Я лише трохи допоміг.
Вона відчула хвилю емоцій, які довго тримала всередині. Не думаючи про наслідки, вона рішуче притягнула його до себе і пристрасно поцілувала.
Володимир на мить застиг, але потім відповів, обіймаючи її за талію. Їхній поцілунок був сповнений не лише пристрасті, а й вдячності, ніжності, невимовного зв’язку, що виник між ними за цей час.
— Це було несподівано, — сказав він, коли вони розійшлися.
— Інколи краще не стримуватися, — відповіла Ніка, усміхаючись.
— Я не проти, якщо ти не стримуватимешся частіше, -пожартував він, обійнявши її ще міцніше.
Коли Ніка побачила що на них почали дивитися Ванат, Шапаренко і Михайленко то Ніка відійшла на паро кроків назад.
— Ей ти чого?- запитав Бражко.
— Ти просто подивися в ту сторону - сказала Ніка.
Між хлопцями
— Хлопці агов!! Срочно подивіться туди.- Крикнув Михайленко.
— Ого, а це хто?- запитав Шапа.
— Це Ніка- сказав Ванат.
— Ти її знаєш? - запитали хлопці.
— Да, це найкраща подруга моєї Юльки- відповів Ванат.
— Капець Бражко і кохання це два протилежних.- сказав Шапаренко.
— Хлопці нас замітили, скриваймося.- Сказав Миколенко.
Хлопці розвернулися і почали говорити про своє як нічого небувало.
Потім коли Ніка пішла вони почали підколювати Вову.
__________________________
Тг-brazhkoua
Як буде актив в тг і тут то буде новий розділ більший і насищєний.