Я прокинулась від болю й мук,
І скільки не боролась – час замкнув свій круг.
Здавалася веселою, чарівною для всіх,
Але душа моя в середині вже стихла давно.
Я так хотіла сховатись в пітьму,
Закрити всі вікна, лишитись сама.
Закутатись в ковдру, забути все зло,
І плисти крізь біль, де тягар не тягне на дно.
Та я повернуся, це буде не сон,
Не зраджу тебе й твоїх ніжних долонь.
Літо і губи, всі плани й тепло –
Все буде, ти лише почекай.
Я знайду причину й вогонь у душі,
Відповідь на питання: В чому сенс життя?
І знову вернуся до обіймів твоїх,
Де затихне біль, де не буде слів каяття.
Теплі почуття мене вкриють, мов дим,
І я засну на серці твоїм.
І промовлю: "Я жива, це не край",
Бо біль відступив, коли ти мене у свій рай забрав.