Безхатько

Енн передумала. Замість того, щоб негайно відвезти їх до Ноєра, вона суворим тоном наказала Оліверу розпочати тренування.

– Будуть неприємності, якщо ти комусь завдаси шкоди, – безжально зауважила Енн. – Ти повинен навчитися контролювати цю силу. Будь ласка, практикуйся, допоки повністю не візьмеш її під контроль. Я візьму вас з собою в останній день. Запасного плану не буде, тому я сподіваюся, що ти прикладеш чимало зусиль.

«Вона справді чесна», – подумав Немо. Коли Енн тільки оголошувала про своє рішення, наконечник списа дзижчав іскрами, готовий будь-якої миті когось нанизати на вістря, але її ставлення до них змінилося. Хоча її холодність не зменшилася, Немо відчув найтонше відчуття рівності, якого раніше не було.

Енн витратила багато часу на боротьбу проти Олівера за допомогою вбивчої аури. Слід зауважити, що її метод виявився ефективним. Попри невпевненість його рухів на початку, Олівер зміг чинити певний опір вже через півдня.

З іншого боку, завдання Немо полягало в тому, щоб сидіти поруч із папугою і їсти горіхи.

Не можна сказати, що він не намагався. Створений ним тіньовий бар'єр здавався тепер лише сном. Не встиг Немо відчути радість від можливості чарувати, як через хвилювання повернувся до свого звичайного стану, в якому не міг виконати й простого заклинання освітлення. Немо навіть попросив Енн дати йому прочухана, але це призвело до того, що його добряче відлупцювали. Та так, що він виблював весь свій обід, в результаті Немо отримав тільки біль у животі та уражене самолюбство.

Він похмуро жував горіхи, дивлячись на Олівера, який, тримаючи дерев'яну палицю, намагався довше протриматися проти блискавки, та відчував, що його останні залишки впевненості ось-ось змете вітер.

– Принаймні, ти досить витривалий під час бою, – папуга одним махом проковтнув насіння з долоні Немо, а потім пробубнив кілька не дуже приємних слів. – Мабуть, якби ти був звичайною людиною, то вже став би інвалідом, адже вона неодноразово доводила тебе до напівсмертного стану.

Мабуть, на нього діяла сила контракту, тому що Немо важко було по-справжньому зненавидіти цього птаха. Але й доброзичливості до демона, як він не старався, вичавити з себе не зміг. Просто на цьому розпеченому полі бою їм, як єдиним живим створінням, які не працювали, було складно не видавати жодного звуку і не намагатися повернути собі сенс існування.