Безхатько

Частина 11: Причинно-насл?дковий зв'язок м?ж загрозою ? страхом

– ...Вибач, я не це мав на увазі. Здається, ти нічого не знаєш. Я просто не розумію, що відбувається.

Насправді Олівер розумів, що це не те що він хотів почути. Йому траплялися багато різних людей протягом тих декілька років, які він пропрацював у корчмі. Зустрічав монстрів в людській подобі, а також людей, які виглядали як монстри. Олівер пишався тим, що володів досить проникливим оком. Він смутно здогадувався про причину невідповідності...

Справжні страхи людей завжди походили від інстинктів, які не піддаються ні контролю, ні знищенню. Миші, які ніколи не бачили котів, також несамовито тікають, коли зустрічаються з ними у дикій природі. Це те, що викарбувано в їхніх кістках. Страху не можна навчити. Люди можуть тільки навчитися справлятися з ним, розуміти або ігнорувати.

Але Немо відрізнявся від інших.

Олівер не думав, що сам Немо усвідомлював це. Він тікав, бо всі тікали, і боявся, бо всі мали б боятися. Цей розлад нагадував досвідченого актора, який виконує свою роль на сцені. Почуття були справжніми й заразливими, але, зрештою, їм не вистачало чогось важливого.

Таким він був навіть тоді, коли стояв перед обличчям смерті. Все виглядало так, ніби цей хлопець опустив руки, але що, якщо насправді це не «визнання поразки»?

Втім, Олівер не міг поставити питання, на яке навіть сам не знав відповіді.

Олівер мав багато друзів, більшість з яких були симпатичними або мали погану репутацію. Спілкуючись з різними особистостями так довго, він знав, що людина не може погодитися з усіма поглядами на життя своїх приятелів, тому Олівер подумав, що може спокійно ігнорувати негативні моменти й стати з Немо добрими друзями, або навіть товаришами по зброї. Вони могли б разом обговорювати плани на майбутнє і підтримувати один одного в темні часи. Навіть якщо надалі їх шляхи розійдуться, час від часу вони розмовляли б один з одним або зустрічалися в колі однодумців. Судячи з характеру Немо, їх відносини могли б легко перерости в такого роду стосунки.

Але кожного разу, коли Олівер намагався робити все згідно з планом, раптово з'являлося дивне відчуття ненависної собі настороженості, ніби холодна рука стискала серце. Таке чуття йому геть не подобалося.

Олівер навіть не думав, що попередження від підсвідомості може з'явитися просто так, нізвідки. Якби вони досі знаходилися в місті, цього було б достатньо, щоб підтримувати дружні відносини. Але тепер, коли існувало багато речей, які могли його вбити, жити ставало все дедалі небезпечніше. Відпустивши й дозволивши цьому ледь помітному страху вплинути на розум, він би тільки погіршив атмосферу між ними.