Безхатько

Частина 11: Причинно-насл?дковий зв'язок м?ж загрозою ? страхом

Олівер уважно втупився в сріблясто-сірі очі. Немо не відповідав таким же прямим поглядом. Втупився в кути одягу на ньому, ніби нескінченно зацікавився швами на них.

У Олівера раптом виникло незрозуміле відчуття. Можливо, Немо навіть не здогадувався про свою «неподібність».

Він ніколи не вважав себе сміливою людиною. Гадав, що лише в міру хоробрий. Але в цей момент Олівер нічого не міг вдіяти. Простягнувши руку, й ігноруючи те, як зростають спазми в шлунку, відчуття ставали все дедалі очевиднішими через ймовірну загрозу, поки врешті-решт він не зумів схопити співрозмовника за руку.

Немо ненавидів, коли розпитували про його минуле.

Пам'ятав лише дотик шкіри, що терлася об гравій, зорі в темряві, і, можливо, слабкий спів птахів. У Прикордонному лісі було щонайменше з десяток видів демонів, які могли змусити людину забутися, як при деменції. Забування само по собі не дивне, але факт залишався фактом: у Прикордонному лісі вижила дитина.

Створювалося враження, ніби старий Патрік Лайт зовсім не переймався, оскільки з радістю всиновив Немо. Щороку бідняки або повії підкидали непотрібних немовлят у Прикордонний ліс, тож цілком ймовірно, що іноді там можна було знайти дитину, яка вижила. «Цей хлопець справді щасливчик», – стверджував старий і твердо вірив у свої слова.

Він дав нерозумній дитині ім’я, старанно виховуючи.

– Вогонь, – старий Патрік показував рукою на полум'я свічки, що тріпотіло. – До нього не можна торкатися, інакше тобі буде боляче.

Юний Немо дивився на вогонь так, ніби нічого не розумів. Так сталося, що саме тоді дитина з іншого боку перекинула миску з супом, що змусило старого встати, схопити ганчірку і цукерки. Немо скористався нагодою і встромив палець у полум'я.

«Дуже тепле», – подумав він.

Дівчинка, яка сиділа поруч, повторила за ним і теж піднесла палець до вогню. Вона розплакалася, налякавши Немо, який швидко відсмикнув руку. Пухирі на пальцях дівчинки не зникали кілька днів.

Немо не втримався і спробував ще раз доторкнутися до вогню, поки ніхто не бачив. Цього разу він відчув сильний біль від опіку, а на пальцях на кілька днів з'явилися неприємні пухирі. Після цього він опанував ремесло і намагався уникати всіх небезпек, про які попереджав старий. Навіть не довелося експериментувати на собі. Щодня Немо був свідком того, як інші діти наживо демонстрували, що таке поранення.