Безхатько

Частина 26: Незалежне судження ченця

Усі троє зітхнули, притримуючи посуд, поки за столом назрівало розчарування.

– Невже?.. – Немо зненацька дещо усвідомив. – Якщо він не хоче викриття, то чи не повинен першим вбити Кросса? А потім знайти можливість вбити пані Едвардс, аби ніхто не ставив йому жодних запитань.

– Твої думки заходять на небезпечну територію... – Енн ледь чутно зітхнула.

– Легко пояснити, чому йому не вдасться позбутися Кросса, – втрутився Олівер. – Стіна зітхань, яку спільно встановили кардинали збоку від зали Суду Єретиків. Кажуть, що вона ізолює все нелюдське, і тільки служителі святої церкви можуть її відкрити. Вищий демон не здатен пробратися всередину, якщо тільки не зруйнує магічний захист грубою силою. Але ще до цього його виявлять і оточать Лицарі Правосуддя. Тому, якщо він хоче залишатися непоміченим, то ніколи не скоїть такої дурниці, як напад на зал Суду Єретиків.

– ...Схоже, ти дуже обізнаний, – Немо був вражений.

– Стіна зітхань – вельми відома пам'ятка, і я завжди хотів її побачити, – Олівер зніяковіло почухав голову.

– Але це не пояснює ситуацію з пані Едвардс, – Немо проковтнув яєчню, яка на смак нагадувала віск. – Вона його мати. І мусить бути більш... Зачекайте, пані Едвардс попросила нас забрати Кросса із підземелля зали. Може, це для... – він задихнувся від жаху, несамовито закашлявшись.

– Це має сенс, – Енн насупилася. – Браку в здатності зачаровуванні людей вищі демони не відчувають. Тому він цілком міг контролювати пані Едвардс... Але чому тоді сам не розмістив завдання?

– Ми знаємо замало, тому не можемо передбачити результат, – Немо здавався трохи пригнічений.

– У всякому разі, спочатку ми повинні розібратися з твоєю проблемою, – Енн поплескала його по плечу. – Не хочу, щоб хтось підняв тривогу, коли ми проходитимемо через Стіну зітхань.

Після цього вона взяла свою тарілку і запхала до рота решту варених бобів.

– Їжте швидше, – насилу сказала Енн. – Нам треба відвідати незалежного ченця.

Кегілл Едвардс, а ще краще, хтось замаскований під Кегілла Едвардса, замкнув фіранки, зачинив двері й підвівся з інвалідного візка. Він легкою ходою підійшов до столу, погладжуючи повітря тонкими пальцями. Раптом усі стіни в кімнаті вкрилися складними чорними магічними візерунками, й навпроти нього просто з повітря повільно виник каламутний кришталевий стовпчик.