?Принцеса Некоми?

Ілія все ж таки прийшла на ночівлю до Корін. І хоч Кодзуме казала нічого з собою не приносити адже у неї є все, вона взяла із собою піжаму, рушник, зубну щітку, та деякі смаколики на сам вечір.

Коли дівчина прийшла, то двері їй відчинив Кенма. І хоч він знав про прихід Ілії до їх будинку на цілу ночівлю, все ж таки був здивований коли побачив свою менеджерку не у спортивній уніформі або формі школи, а саме у звичайному цивільному стилі який та носила. Тим паче що це був саме спортивний стиль. Волосся акуратно зібране, завдяки чому потім виплило що у дівчинки є прокол у лівому вусі, окуляри, адже її зір був не таким ідеальним як здавалося б на перший погляд (у школі носить контактні лінзи за для більшого комфорту), вільні спортивні штани, досить таки оверсайзова футболка, на яку була накинута куртка наполовину спортивного стилю в перемішку з рокерським.

— Корін вдома? – перше що збрело на думку запитала Ілія, адже не знала про що можна ще запитати Кенму.

— Сестра на кухні. Проходь. – Юнак відійшов у бік, цим самим пропускаючи гостю до будинку.

Ілія роззулася ще біля входу та зняла куртку, вішаючи ту на вішалку. Після цього подивилася на Кодзуме, адже уявлення не мала де кухня і як туди дістатися. Тому блондин показував їй дорогу самотужки одразу ж після того як до нього допетрало.

— Корі, до тебе тут прийшли. А ти навіть носа не висунула... – трохи якось незадоволено промовив Кенма. Хоча коли дивився саме на гостю то негативу ніякого не демонстрував.

— Ілія! Я зовсім забулася до дверей вийти! – Підскочила з місця Корін. Її руки були всі у борошні.

— Та нічого страшного. Мене ж впустили. – Відмахнулася рукою гостя та підійшла поближче – Що ти тут ліпиш?

— Та я цей... тістечка хотіла. Але щось зовсім не у те русло все пішло.

— Я помітила. – Посміялася темноволоса – Текстура геть не та, та й колір надто білий. Ти не додавала яєць для скріплення?

— Ти розбираєшся у тісті?

— Моя мама кондитером працювала. Тепер випікає лише вдома на замовлення.

— Он воно як... А я і не знала! – здивовано вигукнула Кодзуме.

— Я не багатьом розповідаю про батьків. Та й не багато про них у мене запитують.