Мисливець хоче жити спок?йно

Збір інформації у вбиральні несподівано перетворився на ситуацію, коли сам Хон Єсон зайшов у сусідню кабінку і почав там активно шарудіти. А численні кроки за дверима, без сумніву, належали його охоронцями.

Ийдже беззвучно зітхнув. Ворог був просто за тонкою перегородкою, на відстані витягнутої руки, але він не міг нічого зробити.

'Хоч раз вдарити б його.'

Звісно, той факт, що Хон Єсон сам прийшов до нього, був навіть вигідним, але от його люди – точно ні. Ігнорувати ситуацію й просто вийти – теж не варіант. Вбиральня має лише один вихід, і за ним чекають охоронці. Гірше того, вони можуть почати перевіряти документи та квитки.

Значить, доведеться чекати, поки Хон Єсон сам не піде. Ийдже втомлено сперся ліктями на коліна та підпер підборіддя кулаком, мимоволі прийнявши позу "Мислителя" Родена*.

*Скульптура в Парижі.

'Ну серйозно, якщо зайшов у вбиральню, то роби свою справу й виходь...'

Хоча сам він теж зараз не займався тим, для чого призначене це місце. Він роздратовано подивився на перегородку, за якою знаходиться Хон Єсон. Якщо цей цирк затягнеться, то Лі Сайон...

Стоп.

Він різко похитав головою.

'Хвилюватися? Та навіть думати про це не варто.'

Він просто констатує факт: якщо затримається, почнеться хаос. А в найгіршому випадку Сайон сам заявиться сюди. З його поведінкою це цілком можливо.

Сайон був людиною, яка могла зробити будь-що й будь-коли без жодної логіки. Навіть зараз – замість того, щоб сидіти тихо й спокійно, він притягнув його на цю виставку. Це ж навіть не було схоже на побачення, швидше на те, що він просто зробив із нього свою прислугу...

Його думки перервав гучний вигук.

— Ах! Чорт!

— Хон Єсон-нім, з вами все гаразд?

— Архг!

— ...Схоже, у нього труднощі. Чекайте далі.

Ийдже завмер, витріщившись на стіну.

'Бляха, що це ще за звуки?!'

Хон Єсон то шумів, то зойкав, мов поранений олень. Охорона, здається, була звична до такого й не поспішала вдиратися всередину.