Мисливець хоче жити спок?йно

— І хто ж... дав вам ці квитки?

Реакція була набагато гострішою, ніж очікував Ийдже. Він навіть трохи розгубився. Голос, що пролунав у шепоті, звучав м'яко, майже ласкаво, але той холод, що ковзнув по його шкірі, не приносив з собою нічого спокійного.

Ийдже обережно озирнувся, ніби перевіряючи, чи хтось ще відчув цей раптовий тиск. Але замість бодай натяку на сторонню присутність, він натрапив на слова, що пролунали з теплом, яке не мало нічого спільного зі справжньою ніжністю.

— Перестаньте озиратися.

— Ти знову поводишся нечемно.

Його рефлекс традиціоналіста миттєво нагадав про себе, і Ийдже зрозумів, що припустився помилки. Він нарешті глянув прямо на Сайона. Щойно їхні погляди зустрілися, в голові майнула одна-єдина думка:

'Він божевільний?'

Холод пронісся по його спині. Фіолетові очі, темні, глибокі, позбавлені будь-якого світла, дивилися прямо на нього.

[Активовано рису: Покерфейс (B).]

'Чорт забирай.'

Що ж саме його так розлютило? Неможливо було вгадати. Сайон мав занадто багато тригерів. Ийдже й не думав, що після його зізнання все пройде гладко, але в гіршому випадку він очікував якогось саркастичного зауваження, на кшталт...

«— Ну звісно, ви ж у цьому справжній професіонал.»

А натомість...

— Хіба вам не важливо жити спокійно?

Рука в чорній рукавичці стисла краватку, підтягуючи її трохи ближче. Сайон м'яко, майже жартівливо підштовхнув його словами:

— Гм? Хто дав вам квитки?

Ийдже не міг зрозуміти, що саме викликало таку сильну реакцію. Довіряючи своєму рефлексу, він вирішив говорити спокійно, не розпалюючи ситуацію ще більше.

— Хіба не важливіше думати про майбутнє? Якщо вони дізнаються, про них через той механізм, це створить проблеми.

— Це будуть ваші проблеми, не мої.

— Про що ти? Ми в цьому разом.

— Разом?

Сайон тихо хмикнув, а в куточку його губ промайнув зневажливий вираз.

— Ви навіть не хочете розповісти мені, хто дав їх вам. Яке ж це «разом»...

'Він і справді божевільний.'