Мисливець хоче жити спок?йно

— ...

Фігура в піжамних штанях і білій бейсболці різко зупинилася. Проте ані турист, ані юнак і не думали гальмувати – навпаки, вони прискорилися. Яка самовпевненість!

Лі Мінхун витяг із свого інвентарю паралізатор і, тримаючи руку на сигнальній кнопці, голосно попередив:

— Ще хоч крок ‐ і...

Але не встиг він договорити, як турист високо підняв трекінгову палицю.

— Атакуй!

— Ку!

Різкий крик курчати змусив Лі Мінхуна рефлекторно озирнутися ‐ і саме в цей момент щось гладеньке, кругле й важке врізалося йому просто в обличчя.

— Угх!

Зойкнувши, він гепнувся на стілець. А та куляста істота, що вибила його з ладу, спритно видерлася на нього й оголосила у мікрофон про завершення місії.

— Ку-ку.

Турист, Хон Єсон, переможно вигукнув:

— Чудова робота, Ккокко!

Засунувши палицю під руку, він витягнув невеликий сферичний пристрій і натиснув кнопку. Сфера розкололася і територію навколо охопило синє електромагнітне поле. Від механізмів у операторській полетіли іскри, після чого усе освітлення згасло.

Задоволено потерши руки, Хон Єсон хитро всміхнувся.

— Ось заради такого я й створив цю штуковину. Завжди хотів таке провернути. Ха-ха-ха!.. — Хон Єсон щиро розсміявся, відкинувшись назад.

Юн Ґаиль непомітно підкралася до Ийдже та прошепотіла:

— ...Хіба нам можна таке робити? Гільдія Падо потім не зв'яжеться з нами?

Ийдже кинув на неї пустий погляд.

— Ну... я такого й очікував ще з того моменту, коли ми його сюди привели.

Єсон влаштував теракт з чорним порошком, викрав людину на виставці, заповненій мисливцями і особистими охоронцями. А тут, де за ним ніхто не стежить? Було очевидно, що він бешкетуватиме, мов дитина.

Так і сталося.

Він був непростим ворогом, але корисним союзником – хоч і не менш проблемним. Ийдже заплющив очі, спостерігаючи, як той підстрибує.

Юн Ґаиль чудово засвоїла від Чонбіна, як слід поводитися з Єсоном. Ремісником, що досі з острахом ховався під килимком у кутку, побоюючись, що його прийшли схопити, миттєво розтанув від її похвали.