Мисливець хоче жити спок?йно

Чонбін уважно вдивлявся в обличчя хлопчика. Під суворим виразом ховалася тінь недовіри.

'Здається, спершу треба послабити його настороженість.'

Йому доведеться залишатися з хлопцем, доки той не стабілізує свої здібности. Чим швидше вони вибудують довіру, тим краще. Зберігаючи спокій, Чонбін витягнув зі свого інвентаря ноутбук і заговорив:

— Спершу проясню ситуацію. Я — мисливець Чонбін з бюро управління пробудженими. До нас надійшла інформація про заклад, де викрадали людей для експериментів. Тому я вирушив туди. Ти був єдиним, хто вижив, тож я врятував і привів тебе сюди.

— ...

— У мене є багато питань, і багато чого тобі потрібно розповісти, але... — Чонбін зробив павзу, і обережно запитав:

— Передусім скажи одне: ти бачив біле квадратне вікно?

Хлопчик, досі мовчазний, повільно кивнув. Це означало, що він бачив системне вікно — отже, система обрала його. Він — пробуджений. Саме це Чонбін і припускав.

— Ти пробудився. Пам'ятаєш, коли побачив його вперше?

— ...Нещодавно.

Відповідь була нечіткою. Чонбін клацнув по клавішах ноутбука, і знову зустрівся з хлопцем поглядом. Той і досі був настороженим.

Крізь ледь прочинені двері долинав різкий, ритмічний звук ударів — Бе Вону старанно рубав десь знайдені сухі дрова голими руками. Поки Чонбін добирав слова, хлопець заговорив першим.

— ...Ти сказав, що працюєш в бюро?

— Так. А, якщо ти не знаєш, що таке бюро управління пробудженими, я можу пояс...

— Я знаю.

Хлопець уважно вдивився в Чонбіна, й знову запитав:

— То як щодо розлому?

Схоже, варто було спершу відповісти на його запитання. Чонбін відкрив ноутбук, і спитав:

— Можеш уточнити, який саме розлом маєш на увазі? Якщо знатиму, де він, його легше буде знайти.

Напруга в плечах хлопця трохи спала. Не зводячи погляду з Чонбіна, він коротко відповів:

— Не знаю.

— Перепрошую?

Очі Чонбіна здивовано розширилися. Хлопець невимушено додав: