ДОЗВОЛЬ МЕН? ЗАЛИШИТИСЯ НА Н?Ч || 18+

Розд?л 1. Глава 1. Зруйноване життя

— Ти божевільна? — намагається витерти кров.

Підійшовши до Сільвії, я хапаю їх за барки і намагаюся вирівняти дихання.

— Ти підлаштувала смерть батька? — вона мовчала. — Це все заради грошей, сучка?

— Не чіпай маму! — Клінтон б'є мене по нозі, але я навіть не відчуваю болі.

— Я дізнаюся правду, тож краще будь на готові і суши сухарі, Сільвія! — відпускаю її. — А тобі краще підкачати тіло, слабак! — штовхаю хлопчика в сторону, він падає на сідниці.

— Я цього так не залишу, Бет! — я знову плачу, пощастило, що вони цього не бачать.

Мені терміново потрібно до містера Бертьє, він має пояснити мені, що за чортівня тут відбувається. Я ніколи в житті не повірю, що мій батько добровільно залишив все майно та статки цій противній Сільвії.

Сівши у салон свого сірого bmw і8 я спробувала заспокоїтися, але мені не вдавалося. Тато справді помер, а можливо його вбили, проте правда не поверне його до життя. Я побачила як відчинилися двері будинку, тож завела двигун і поїхала до нашого сімейного адвоката.

Ледве знайшовши паркове місце у першому окрузі, я вийшла з автомобіля і попрямувала пішки на захід, до будинку містера Бертьє. Через постійний потік туристів, тут майже неможливо рухатися. Ось вам і центр Парижа літом, хоча здається тут постійний потік туристів, їм байдуже сніг, злива чи спека, дайте тільки на Ейфелеву вежу поглянути.

Нарешті опинившись перед квартирою адвокат я подзвонила у дзвінок, той характерно запищав.

Я лише одного разу була у нього вдома, коли його дружина запросила мене та батька не вечерю, проте, це було більше трьох років тому.

— Хто там?

— Містер Бертьє, це Беатріс Шавальє, — декілька секунд панувала тиша і потім двері відчинилися.

— Привіт, Бет, заходь. — запустив мене до квартири.

Олівер Бертьє чоловік середніх років без особливих прикмет, звичайний парижанин, що все життя прожив у Парижі. Єдине, що я помічала за ним, то це любов до гострої їжі, хоча це навряд можна назвати особливою прикметою.

— Що тебе привело, люба Бет?

— Батько справді все залишив Сільвії? — немає чого тягнути час, краще одразу перейти до справи.